Вибори мера в Києві не перестають бути однією з топових тем як столичних, так і національних ЗМІ. І знову на гребені новин Микола Катеринчук та Петро Порошенко, бо основна війна за мерське крісло Києва схоже відбувається саме між цими колишніми помаранчевими поплічниками.
За які кошти Микола Дмитрович здійснює свою т.зв. передвиборчу агітацію достеменно не відомо, але заручитися підтримкою серед лідерів опозиційних партій йому все тяжче, оскільки Петро Порошенко першим встиг провести переговори з головними опозиціонерами країни й отримати від них «зелений світло». Навіть «УДАР» готовий підтримати Петра Олексійовича, якщо Віталій Кличко відмовиться від бажання стати градоначальником Києва.
Проте, амбіції Миколи Катеринчука не дозволяють йому відмовитись від ласої посади. Й вирішив Микола Дмитрович випробувати нову українську передвиборчу технологію, коли дата виборів призначається тільки після ретельного опрацювання рейтингу недружніх кандидатів.
З цією метою, Микола Катеринчук розпочав агресивну кампанію, яка побудована за принципом протистояння «свій-чужий». Зрозуміло, що себе пан Катеренчук відносить до «своїх», а ось на роль «чужих» перепала бути Голові КМДА Олександру Попову та Петру Порошенку. Протистояння М.Катеринчука з О.Поповим зрозуміле, бо останній представляє провладні сили, що є стандартною «заманухою», необхідною для правильного позиціонування кандидата від опозиції. Що ж стосується Порошенка, то тут питання значно складніше, бо загарбання М.Катеринчуком електорату Петра Олексійовича виглядає лише, як спроба спонсорів Миколи Дмитровича очорнити Порошенка.
Варто тільки згадати поширювану представниками Катеринчука агітпродукцію: борди, листівки, плакати тощо. Так, у перших листівках Микола Катеринчук майже не агітував за себе, а пояснював, «чому шоколадний король не повинен управляти Києвом». В наступних же листівках Катеринчук подавав порівняльну інформацію, де О.Попов називається провладною «донецькою маріонеткою», а Порошенко порівнюється з «дери банщиком» Черновецьким, який «опікувався лише своїм бізнесом». Цікаво подивитись, що вигадає Микола Дмитрович у своїх наступних листівках аби спаплюжити своїх опонентів…
Залишилась у Катеринчука лише одна проблема – хто погодиться поширювати його ганебні твори про своїх опонентів в місті, оскільки бюджет на агітаторів Миколи Дмитровича його спонсорами майже не виділяється.
Але, як кажуть: «безвихідних ситуацій не буває». На допомогу Миколі Дмитровичу, звісно не за безкоштовно, кинувся керівник столичного осередку «Фронту Змін» Андрій Мельничук, який погодився надати 80 активістів для щоденного розповсюдження агітаційних матеріалів Катеринчука.
Цікавою в даному питанні є цінова політика таких заробітчан. Як виявилося, один агітаційний активіст обійдеться Миколі Дмитровичу у 250 гривень на день. Проте в цій ситуації найбільше все ж таки виграє Андрій Мельничук, який за роботу «фронтовських агітаторів» щомісячно отримуватиме від Катеринчука 100 тисяч гривень «відкату». Погодьтеся гарна прибавка до офіційної зарплатні.
Виникає лише одне питання, чи погодиться Микола Катеринчук взяти в свою команду Андрія Мельничука після того, як про такі його заробітки дізнається Арсеній Яценюк?!