А Лавру знову трусить

Як осточортіли ці походеньки гламурних себелюбців

Про минулорічний скандал й сварку двох гламурних панянок, які обіймали керівні посади в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику (Лаврі), не писали й не згадували хіба-що ледачі та вузькофахові видання й телеканали. Колишні подруги, Вікторія Ліснича й Влада Литовченко (Прокаєва), не соромлячись присутності підлеглих й журналістів, пригадували негідні порядної людини вчинки одна одної. Певно лише включені телекамери стримували обох від нецензурної лайки. Щоправда, згідно свідчень самих працівників музею, буквально за кілька хвилин до прибуття працівників ЗМІ, з'ясовуючи стосунки, вони таки не цуралися невживаної в Церкві термінології.

Справжньою причиною уваги громадськості стала не сама сварка. Походеньками новітніх баби Параски й баби Палажки нині мало кого здивуєш. Дивувало й водночас обурювало інше. Як і яким чином, особи без наукових звань посіли керівні посади в заповіднику? Заради справедливості зазначу, що посаду Генерального директора Києво-Печерського історико-культурного заповідника наразі займає доктор історичних наук Любомир Михайлина, якого змушений був для заспокоєння скандалу призначити колишній міністр культури Михайло Кулиняк. Насправді, причину прагнення здобути крісло керівника відділу або іншу впливову посаду відшукати нескладно. Варто лише поцікавитися розміром посадового окладу. Проте факт звільнення з посади Вікторії Лісничої, й суттєве пониження в ранзі, а згодом і звільнення мадам Прокаєвої (нині, після розлучення знову Литовченко), насправді жодним чином нічого не змінив. Особи, які шляхом підкупу й завдячуючи родинним зв'язкам здобули посади й працювали в заповіднику, продовжують імітувати виконання посадових обов'язків й не обтяжують себе науковою діяльністю.

Нещодавно, двоє співробітників Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Володимир Омельчук та Володимир Панчук звернулися зі скаргою до Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (НКПІКЗ) Л. П. Михайлини на свою колегу Ольгу Вечерську. Остання є донькою заступника Директора департаменту Міністерства культури України (доречі, причетного і до скандалу з Гостинним двором) Віктора Вечерського. Скаржники повідомили про чисельні порушення у заповіднику, де на високооплачувані посади призначаються люди без відповідної освіти. Згідно скарги, на посадах 33 провідних наукових співробітників перебувають особи без наукових ступенів і вчених звань. Немає наукового ступеня і вченого звання у заступника директора з наукової роботи Валентини Колпакової та Вченого секретаря Наталії Горської, натомість зять Колпакової Олег Топілко – керівник науково-дослідного відділу. Наділила вона посадами в заповіднику також двох своїх доньок. Посаду провідного співробітника музейної установи надано доньці згаданої Наталії Горської Алісі. Остання також не має наукового ступеня та вченого звання (як і згадані родичі Валентини Колпакової). При цьому – посадовий оклад провідного наукового співробітника заповідника сягає 8 тис. грн. Згадана вище Ольга Вечерська, прикриваючись сумнівним авторитетом свого батька, неодноразово погрожувала співробітникам заповіднику фізичною розправою. Раніше, на її хамську поведінку вже подавали скаргу до МВС, проте силовики не поспішають працювати, коли мова йде про родичів посадовців. Цього разу, звернення було направлено кільком народним депутатам України, зокрема Богданові Бенюку, Олександру Сичу й Льву Миримському. Саме на депутатське звернення останнього Генеральний директор заповідника нарешті відреагував, давши доручення Ользі Вечерській написати пояснення з приводу викладених в скарзі фактів.

Доповідну записку у Міністерство Культури України зареєстрували як звернення громадян. Андрій Вінграновський, Директор Департаменту, в якому працює Віктор Вечерський, у своєму листі до Володимира Омельчука та Володимира Панчука написав, що це компетенція Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомира Михайлини. Тобто ніхто на себе відповідальність за відсіч знахабнілій челядниці брати не хоче. Тим паче, коли «батько в темі».

Є підстави припускати, що Ольга Вечерська разом зі своїм батьком були причетними до влаштування співробітників без відповідної освіти до заповідника за гроші. Такси коливалися до 10 тис. дол. за посаду наукового співробітника. Нагадаю, що колишній заступник Генерального директора НКПІКЗ, згадана вище учасниця скандалу В. Прокаєва (Литовченко) свого часу у присутності знімальної групи телеканалу “1+1” зізналася, що передавала Міністрові культури України Михайлові Кулиняку 50 тис. доларів за посаду заступника Генерального директора заповідника. На жаль, факт зізнання в наданні хабаря, так і не став причино порушення кримінальної справи.

Ось кілька рядків зі звернення до міністра:

«Прикриваючись своїми родинними зв’язками з заступником начальника Департаменту Міністерства культури України В. В. Вечерським (її батьком) Ольга Вечерська погрожувала співробітникам звільненням та навіть фізичною розправою. У роботі науково-дослідного відділу, який О. В. Вечерська почала очолювати (сумнівне кадрове рішення попереднього директора, оскільки О. В. Вечерська не має наукового ступеня і вченого звання, а до цього була молодшим науковим співробітником) демонструвала незнання елементарних навичок науково-дослідної та аналітичної роботи. Дані порушення носять систематичний характер і тривають понад півроку. Про її погрози фізичної розправи вже подано заяву до Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві 06.03.2013 р. (внесено у реєстр 4944) за ЄО. (Талон повідомлення №272).

Окрім того, маючи особистий конфлікт з Першим заступником Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, провокувала співробітників на дії, що спрямовані на його усунення та підрив його авторитету у колективі. В постійній діяльності хвалилася своїм впливом через інтимні зв’язки з працівниками Київської Міської Державної Адміністрації, де вона якийсь час працювала, а також кількома депутатами».

Наукова спільнота втомилась від чвар паразитуючих себелюбців. Та чи дочекається вона належної реакції?

Олесь Вахній