Імітація боротьби

Проти чого блокується Рада?

Верховній Раді повністю довіряє 1,6% українців. Точніше – довіра практично нульова. 1,6% це менше аніж статистична похибка. Вина в цьому як влади так і опозиції. Більшість ігнорує існування опозиції. У свою чергу, опозиція створює «сюрпризи» для більшості. Дійшло навіть до абсурдної ситуації, коли профільний комітет, який очолює опозиціонер,не розглядає проект постанови підготовлений опонентом про святкування 200-річчя з дна народження Тараса Шевченка. Доречі, це питання мало голосуватимя сьогодні. Це вже не політика, а абсурд…

З довірою до влади та більшості парламенту усе зрозуміло. Владу ніколи, ніхто не любив. Бути владою в Україні не престижно. Але, схоже, останнім часом і меншість дискредитує саме поняття опозиція.

Фракція «Батьківщина» розвалюється. Заклики Юлії Тимошенко ігноруються. У фракції назріває бунт. Колеги-депутати про це вже говорять відкрито, публічно.  Депутати не вдоволені лідером фракції. Свого часу я закликав Арсенія Яценюка звільнити посаду. Це дозволило б зберегти фракцію від розколу. Нині цей процес, схоже, неминучий.

Найкраще, що виходить в опозиції, то це блокувати трибуну. Це непоганий метод парламентської боротьби, який ефективно використовували усі політичні сили і будуть використовувати ще не один раз. Головне, заради чого?

Приміром, нинішнє блокування. Офіційна причина: Президент має особисто озвучити з трибуни своє щорічне Послання. Але ця вимога смішна. Адже, депутати не печерні люди, вони мають доступ до інтернета і мають змогу читати новини. А там чітко сказано, що Президент у закордонному відрядженні.

Справжні причини варто шукати у 2015 році. Опозиція намагається, вже зараз, забезпечити собі перемогу на президентських виборах. Саме тому з’явилися вимоги переформатування ЦВК аби спробувати там сформувати власну більшість. Саме такі мотиви переслідувала опозиція.

Крім того, через блокуванням не відбулося голосування щодо трьох членів до Вищої Ради Юстиції. Це досить впливова організація, яку бояться усі судді. А суди, в українських реаліях, відіграють вирішальну роль під час виборів. Виграє не той за кого проголосували люди, а той, хто зміг виграти судові процеси. Я пройшов через це і знаю про що кажу. Не дивно, що опозиція хоче мати у Вищій раді юстиції хоча б одну людину.

З іншого боку,  2015 рік далеко і чому повинні страждати люди, яким потрібна допомога вже тепер? Адже через блокування не вдалося внести зміни до бюджету і виділити регіонам субвенції на житлово-комунальні послуги. Також не вдалося ухвалити закон який суттєвоспрощує виділення земельних ділянок. Хто хоч раз з цим стикався, знає наскільки це важко. Натомість опозиція вимагала повернутися до проваленої денонсації Угоди з Кіпром. 

Аргументи опозиціонерів не витримують аргументів зі сторони органів статистики. В цьому році інвестиції з Кіпру зросли учетверо і ця країна виявилася найбільшим інвестором України. Навіть Росія на четвертому місці.  

Можливо, якщо денонсувати угоду з Кіпром, то гроші поверталися б ще швидше. Але мене найбільше дивує, чому опозиція так наполегливо не пропонує ухвалити законопроекти провалені з власної вини, точніше через банальну недисциплінованість? 

Логічно було б вимагати повернення до проваленого законопроекту, який скасовував пенсійну реформу? Тоді забракло лише 3-х голосів. В той же час лише «Батьківщина» не додала 7-м голосів.

Можливо, краще було б домагатися ще одного голосування за скасування пільг та привілеїв чиновників? Законопроект голосувався кілька днів тому і для позитивного рішення забракло 23 голоси. Проголосували навіть 10-ть регіоналів, тоді як  31 опозиціонер перебували невідомо де, тільки не у сесійній залі. Це при тому, що автором законопроекту – сам Арсеній Яценюк. 

Так само через відсутність дисципліни, опозиція профукала скасування недоторканності. Виявляється, не лише регіоналам важко ходити на роботу, а й опозиціонерам. Тоді, навіщо на дзеркало нарікати?

Також незрозуміла мені позиція і щодо виборів у проблемних округах. Спікер Володимир Рибак погодився зняти це питання і законопроект можна було б проголосувати, наприклад, в останній день сесії і тоді вибори пройшли б на початку вересня, коли усі повернуться з відпусток. Але, компромісу не вийшло.

 Я переконаний, що можна і без блокування дискутувати, коли їх краще проводити: у серпні чи у вересні, або у жовтні. Як на мене, якщо опозиція висуне єдиних кандидатів, то вона може перемогти у будь-який час.

Схоже, що блокування опозиції, а точніше її лідерам,потрібно, аби відволікати увагу від власних програшів. Для цього і потрібні яскраві демарші та гра на публіку...