Багато людей дуже рідко повертаються до пам'яті свого народу, країни, не підтримують звичаї та традиції, не знають, коли вшановують пам'ять загиблим, що сталось в ті чи інші роки, причини та наслідки всього цього. Але ми ж українці і маємо підтримувати нашу державу та наш народ, пам'ятати наших пращурів, цікавитись минулим нашої держави. Ми маємо завжди мати свою думку, а не прислуховуватись до тієї, котру нав'язали нам інші, ми самі маємо робити висновки про події які сталися, про людей, які щось принесли в нашу країну. Не все було добре, але через це ми не повинні ховатись та триматись далі від нашої історії, нам повинно бути соромно не через те, що в нашій державі було багато помилок, ми маємо соромитись того, що нове покоління майже нічого не знає про минуле країни. Ось, що нас повинно хвилювати!
Тож повернемось в минуле нашої України та згадаймо маленький клаптик історії, котру деякі люди могли вже забути .
Повстання отримало назву Другого зимового походу. В нього вирушило майже 1,5 тис. українських добровольців. Планувалося провести ряд по тилам радянських військ з метою організації масового антибільшовитського повстання. Керували походом Ю. Тютюнник, Ю. Отмарштейн. У рейд пішли лише добровольці.
Перейшовши кордон в ніч на 4 листопада 1921 р., 7 листопада група під командуванням Ю.Тютюнника здобула Коростень. Однак втримати місто не вдалося.
Більшовицьке командування кинуло проти Волинської групи двотисячну дивізію Котовського. Під натиском переважаючих сил ворога група відступила на північ від Коростеня на Дідковичі з подальшим маневром на південь в район Радомишля, а потім на північний схід на Київщину. Набагато сильніший ворог скрізь чекав на них - на всіх маршрутах і у всіх важливих пунктах. Очікуване масове повстання не почалося. Селянство під впливом Непу почало залишати повстанські загони.
17 листопада війська УНР були розбиті більшовиками під під м. Базар на Житомирщині. Лише 120 вояків дійшло до польського кордону. 359 захоплених у полон бійців було розстріляно.
Бессарабська група , яких очолював генерал А. Гулий-Гуленко, після першого прориву в більшовицький тил вимушена була відступити на територію Румунії. Відсутність у Ю. Тютюнника чисельної кінноти стало однією з головних причин невдачі Другого Зимового походу. Ще одна проблема, яка є характерною для всіх повстанських армій, – це нестійкість партизанських підрозділів внаслідок слабкої навченості бійців і недостатньої згуртованості загонів.
Другий зимовий похід - останній збройний виступ Армії УНР проти більшовицької навали в Україні.