Богоявлення (грец. Θεοφάνια), або Явлення (грец. Επιφάνια — Епіфанія) — одне з найдавніших християнських свят

(поряд із Великоднем і П'ятидесятницею), присвячене народженню Ісуса Христа і подіям, що супроводжували його^[1]. Перші повідомлення про святкування Богоявлення сягають 2 століття і згадуються у Климента Олександрійського і гностиків^[2][3]. У ході історії сенс свята зазнав у різних християнських традиціях великі зміни (зокрема, з нього виділилося Різдво Христове), в результаті чого в наш час^[Коли?] різні Церкви відзначають свято по-різному.

Церква св.Серця Христового (монастир оо.Василіян, м.Жовква, Львівська обл.) На Різдво, після служби Божої 07.01.2013р. 11:00

Сучасне святкування

• Давні східні церкви: 6 січня — Богоявлення: спогад Різдва, поклоніння волхвів і Хрещення. Окремі свята Різдва і Хрещення відсутні. Коптська православна церква святкує єдине Богоявлення 7 січня.
• Православ'я, греко-католики: 25 грудня (7 січня) — Різдво; 6 (19 січня) — Богоявлення або Водохреща.
• Католицтво римського обряду: 25 грудня — Різдво; 6 січня — Богоявлення (прихід волхвів); наступне за 6 січня неділя — Хрещення. У амвросіанскому обряді — Богоявлення — у неділю між 2 і 6 січня

Отже коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вірування та обряди

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.

Традиції

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою почи­нається трапеза, нею ж кожний госпо­дар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.

За давньою тра­дицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льо­ду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного ко­льору. Було прийнято також при­крашати хрест барвінком і гілками сосни.

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовува­лись багатолюдні хресні ходи до річ­ки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.

Після Водохреща розпочинався новий весільний се­зон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і до­звілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.

КАПЕЛА ДУДАРИК (Capella Dudaryk) "Ой на річці на Йордані"

Колядка"Так рано-раненько" Ірина Лончина

Колядка "Старий рік минає"

Carol of the Bells (for 12 cellos) - ThePianoGuys