Звіт про зустріч з Ярославом Федорчуком.

Звіт про зустріч з Ярославом Федорчуком.

21 грудня 2012 року в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка студенти мали нагоду поспілкуватися з почесним народним депутататом, керівником Виконавчого секретаріату партії «ВО «Батьківщина», членом БЮТ, Ярославом Петровичем Федорчуком. Ця зустріч відбулася завдяки викладачу історії України, професору Сергійчуку Володимиру Івановичу. Саме він запросив відомого політика, щоб студенти могли поспілкуватися з ним.

 Протягом цілого навчального семестру студенти Інституту Журналістики читали цікаві історичні книжки, які радив Володимир Іванович. Серед цієї літератури були і книжки Ярослава Федорчука: «Волинянин: дитинство та юність» та «Волинянин: Напередодні». Це дві частини відвертої розповіді про життя, про трагедію та про історію нашої Батьківщини. В цих книгах їдеться про жахіття Другої світової війни, про понівечених тяжкими роками людей. Це трагічна розповідь про ціле покоління волинян, яке було обпалене війною.
   

 Друга книга «Волинянин: Напередодні» розповідає про вже по дорослішого головного героя, який опинився в центрі системи радянської влади. Це книга про патріотизм, про любов до України.  І саме цікаве, що обидві частини є автобіографічними. А тому зустріч з Ярославом Федорчуком була не тільки як з відомим політиком і діячем, а як з очевидцем і чудовим письменником.
     

Атмосфера була тепла і дружна, усі притихли під час відвертих розповідей автора. Бо Ярослав Петрович говорив емоційно, проникливо. Всі мі бачили що це людина, яка дійсно піклується долею України і покладає великі надії на молодь.

Також під час зустрічі Ярослав Петрович Федорчук відповів на питання стосовно своєї книги. Розповів, що зовсім не збирався писати ці спогади, але його вимусила правда. Бо хто, як не він, хто, як не очевидець розповість все, що сталося насправді? Ми і майбутнє покоління, і ті люди, які досі не знають своєї історії мають знати цю правду. Так і вийшла книга «Волинянин». Але автор вважав, що зробити сухий перелік фактів – замало. Тому в цій повісті з’явився сюжет, персонажі, які були прототипами справжніх людей і саме альтер-его Ярослава Петровича. Це все було для того, щоб читачі могли краще уявити все, не тільки зрозуміти, але і відчути серцем.

На питання, яка література надихала його під час написання Ярослав Петрович відповів так: « Я завжди захоплювався творами Джека Лондона! Його тверезим поглядом на життя, на світ, на людину і її психологію. Його раціональністю і ясним розумом. А також мені дуже подобається Антуан де Сент-Екзюпері. Його творчість, навпаки, більш чуттєва, сповнена філософії і лірики».

Також ця зустріч запам’ятається надовго, бо серед обговорюваних тем було і звісно те, що довелось побачити Ярославу Петровичу і що він описує у своїй книзі. Історичні події на Волині
виглядають зовсім по-іншому із уст очевидця. Гість наголосив на тому, що радянська влада репресувала у декілька разів більше українців, ніж німці на своїй території. І що насправді українців навмисно і жорстоко винищували.

Наприкінці зустрічі почесний гість дав пораду молоді, щоб ті любили свою Україну і, яка журналісти, завжди стояли на боці правди. 

Окрім розмови під час зустрічі студенти мали нагоду подивитися частину однойменного фільму «Волинянин», який був знят за мотивами книги. В цій стрічці дуже багато спогад і розмов з очевидцями.

Ярослав Петрович Федорчук, написавши свою книгу, зробив внесок не тільки у літературу України, а ще і в історію. Бо поділився з нами своїми спогадами. Як казав автор «Я не міг не писати! Це був мій обов’язок перед волинянами!».