Голод, голодомор чи геноцид 1932-1933 рр.?

Чому?

 В історії кожної країни є моменти, які згадувати вкрай важко. Вони  бувають неймовірно болючими та залишають невыправний  шрам на обличчі держави. Але саме на них та завдяки їм будується, загартовується дух та виникає народна єдність.
Одним з найстаршнішіх випадків перевіркіи на витиривалість, на мою думку, та на думку, я гадаю, більшої частини України є голодомор 1932-33 років. Актуальність цієї теми не зникає ніколи, вона завжди примушує людей ділитися на группи "згодних чи "не згодних", розбурхує серця та не залишає байдужими.
Головним приводом для спорів є не визначення "голодомор" чи роки, які він тривав, а більш детальне пізнання цієї катастрофи. А саме чи є голодомор геноцидом українського народу? Чи були дії радянської влади спрямовані на знищення народу як виду? Чи був голод організований лише на теренах України?
 Для того, щоб відповісти на ці питання, треба заглибитись у значення слів. По-перше, що таке геноцид?  Геноцид-це свідомі дії влади з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Ознаками фізичного геноциду є:
- навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи ( у селян забирали хліб, продовольство, знаряддя праці, запаси; українські селяни, які мали коштовності, обмінювали їх на хліб)

- заборонялося виїжджати за межі України для того, щоб прогодуватися. знайти їжу.(22 січня. 1933 Директива ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують»: заборонявся виїзд за межі території Радянської України та Кубані.)

- радянскьої владою ззамовчувалися дії 32-32 рр. ( зазвичай, коли в країні трапляються катастрофи/нестача їжі/голод, то вона звертається до інших держав за допомогою. Радянський Союз же приховува, робив вигляд, що нічого не коїться).

Репресії підтримувалися ще й офіційними документами, які з кожним разом робили життя людей на території Української СРР, охопив Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губерії та Кубань вкрай важкими для існування.  Близько 30-ти постанов ЦК ВКПБ, Раднакому УРСР та СРСР, ЦК УПБУ засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення.

На цю картину можна подивитися і з іншого боку. Звісно,  я не хочу знецінювати страждання, які випали  на долю на українського народу. Але мені здається, що  багато  було накручено та додато зайвого для того, щоб відчути особливість та обраність нашої нації, як би образливо це не лунало.
Голод лютував не тільки на Україні, бо не тільки на Україні відбувалася колективізація і не тільки з України вимагали видати план. Дуже важка ситуація склалася в найбільш хлібних районах Росії - Середнє і Нижнє Поволжя і Північний Кавказ, а також південь Центрально-Чорноземної Області, Південний Урал, частину Сибіру, ряд територій Казахстану. Всього в СРСР в областях, охоплених голодом, проживало близько 50 мільйонів чоловік, а голодувало не менше 30 мільйонів селян.
Можливо, ніхто спеціально і не морив голодом українців. При мінімальному розумінні радянської системи і сталінського режиму можна припустити, що голод не був спеціально спланованою акцією. Голод-- побічний ефект методичної реалізації плану щодо переведення карїни на нову систему господарювання. Створювалася економіка нового типу , якой потрібно було абсолютно безправне і прив'язне до землі селянство. З втратами та витратами не рахувалися і тим більше не рахувалися з людським життям. Причому чим більш розвинене було в регіоні сільське господарство, тим крутіше були заходи, тим сильніше натиск. Тому і голод був в найбільш хлібних регіонах. Власне Україна постраждала тому, що була однією з житниць Радянського Союзу. Це була навіть не логіка національної боротьби, і навіть не логіка класової боротьби, це була вже логіка державного придушення все і вся.


Отже, я ні в якому випадку не хочу сказати, що все через що пройшов український народ це - фантазія.  Я просто даю дві версії, які мають право існувати. Жодна з них не є гіршою чи кращою. Жодна не знецінює біль та страждання, які були пережиті.  Вони досить протележні, але споріднені однією спільною думкою: був жорсткий таталітарний режим і страшний голод.