Що хорошо Хорошковському . то не хорошо Нехорошковському!

Валерій Хорошковський голосно гримнув дверима!Щоб як завжди повернутися? Чи щоб повернувшись знову гримнути дверима з тим же самим формулюванням!??

Отже,  перший віце-премєр  і  генерал армії  Валерій Хорошковський  вдруге йде з влади під проєвропейські декларації. Що найдивніше , що входячи в склад Кабміну  особливих реформаторських програм Валерій Іванович не декларував, тому більшістю експертів його перебування у складі КМ сприймалось як, «я беременна ,но ето временно». По суті це було пониження в класі через підвищення в статусі. Тобто сценарій транзиту. Але транзиту куди?Помітним дисонансом пролунала заява Валерія Івановича про неможливість входження України в Митний Союз під час візиту до Москви Миколи Яновича Азарова, де останній    якраз  планував обнадіяти російських перемовників. Настільки ці заяви і ця позиція Валерія Івановича  мотивована його світоглядом, а наскільки просто елементарним порятунком власної політичної перспективи  покаже час. Головною ж інтригою залишатиметься  питання  - чи це особиста  гра Хорошковського, чи за цим його рішенням стоїть велика команда його політичних парнерів. Якось співпало так , що дисонанс на заява , наприклад, київського адміністратора Попова, могла б пояснюватися його бажанням поборотися за крісло київського міського голови. За що ж планує поборотися Валерій Хорошковський. Адже , для того щоб боротися за президентське крісло, варто було б потренуватися на котиках, а найближче тренування на котиках намічається в битві за крісло як київського міського голови, так і за крісла в Київраді, а ці крісла десь так дорівнюють десь так кріслам у парламентах таких  країн як, скажімо, Словаччина чи Литва. Не кажучи вже, що з київського олімпу досить зручно штурмувати олім і загальнодержавний. Отже демарш Хорошковського, для одних це лише просте дистанціювання від  не надто  політично привабливого Миколи Азарова, для інших – лише подовження вже звичного для Хорошковського такого собі політичного колобкування, а маршрут, тобто  список  «лисичок- вовчиків» від кого колобок втік (список імен чи проектів вражає – НДП-Медведчук-Пінчук-ЮВТ-Юшенко – Азаров). А може це все ж початок оформлення «партії в партії» чи такої собі демплатформи  в  КПРС. В блозі про демарш Попова я припустився думки про ймовірність формування окремих світоглядних платформ у великій  і майже монопольній партії, тобто ПР за зразком Компартії Китаю таким чином може розгорнути внутріпартійну дискусію заради перехоплення  лідерства при виникненні певних суспільних трендів. Але повірити в те, що нарешті регіонали почати гратися в щось більше ніж двоходівки по розведенню кошенят якось не вдається. Можливо це лише бунт інтуїції, тобто те, що добре Хорошковському – не завжди добре неХорошковському. Спроба власної гри Валерія Хорошковського в цей момент, якщо це не політтехнологія, вже вкотре повертає до думки, про особливості партійного будівництва в ПР – існування таких собі канонічних регіоналів і неканонічних, тобто прибраних чи навернених , як то Чорновіл, чи Головатий, чи й той же Хорошковський. Чим більше вольностей дозволяють собі неканонічні регіонали – тим міцніше змикають лави канонічні  регіонали.А тепер про персональний проект Хорошковського. В  райдужну перспективу  Валерія Хорошковського можна повірити не  внаслідок контраверсії та демаршів, а лише зі з’явою його власного партійного проекту, з отриманням першої суттєвої перемоги, а такою перемогою може стати виборча кампанія в Києві. Тобто битва за крісло міського голови. Тільки тепер перд цією битвою Валерію Хорошковському раптом дуже знадобиться мандат депутата ВРУ. І до того ж, якщо хапатися за Київ, як за головний кадровий трамплін  то й мандат ВРУ варто здобувати в Києві, в поодинокому підвішеному 223-му окрузі. Якщо ж мандат здобуватиметься десь в Первомайську або в Обухові, чи Каневі,тоді й гіпотетичні сценарії будуть прораховуватися наново. Чи можливо карма політичного одинака від останнього демаршу приросте до Хорошковського навіки?