Торгівля наркотиками як порушення принципу рівноправ’я і самовизначеності народу

Ключові слова: принцип рівноправ’я та самовизначеності народу, торгівля наркотиками, легалізація наркотиків, ООН.

Населення планети досягло 7 млрд. чоловік. За даними Комітету ООН з наркотиків та злочинів(the United Nations Office on Drugs and Crime) кожна 20-та людина віком від 15 до 64 років у 2011 році спробувала заборонені наркотики.  За даними the European School Survey Project on Alcohol and Other Drugs серед 15-ти та 16-ти учнів 23% чоловічої статі та 17% жіночої статі хоч раз у житті пробували наркотики. Порівнюючи дані з США, дані показали, що 92% учнів чоловічої статі пробували наркотики.

 Отже, ми бачимо, що проблема ставить великий знак питання у майбутньому багатьох народів. Прийняття наркотичних речовин веде до деградації, затуманюванню розуму та смерті.

Найпроблемнішим регіонами  є Африка та Північна Америка. Цифри справді вражають! Від 153 до 300 млн. осіб вживають наркотики! І від 99 до 253 млн. осіб вмирають щорічно! Тобто смертність від наркотиків на 1 млн. осіб складає від 22 до 55,9%.

За даними UNODC  роздрібний ринок кокаїну оцінюється у 85 млрд. дол. США, опіумний ринок  - у 68 млрд. дол. США(дані 2009 року). У 2003 році загальний ринок заборонених наркотиків складав 320 млрд. дол. США, що було еквівалентом 0,9% глобального ВВП.

Після ратифікації Гаазької Конвенції 1912 року та  підписання мирних угод після Першої Світової Війни світова спільнота домовилась знизити виробництво наркотичних речовин впродовж декількох десятиліть. Занепокоєні  збільшенням торгівлі наркотиків США  прийняли Конвенцію 1936 року для the Suppression of the Illicit Traffic in Dangerous Drugs( заборона незаконної торгівлі наркотиками).

В результаті складної політичної обстановки в світі та через Другу Світову Війну лімітована кількість країн ратифікували цю Конвенцію, вважаючи заборону неможливою. Лише у 1988 році заборона наркотиків була підтримана. Головною метою Конвенції 1988 року були знищення наркотичних картелів, які виникли у 1980-х роках. 

Таким чином ми бачимо, що ООН та більшість країн світу вже більше століття намагаються стримувати торгівлю наркотиками.

isfecit, cuiprodest(робить той, кому це вигідно).  Представники торгівлі наркотиками зацікавлені у забороні і у тому, щоб ринок залишався нелегальним. В цьому їхнє джерело над доходів.  Треба розуміти, що наркомафія усіма можливими засобами буде намагатися не допустити  часткову легалізацію. Навряд чи вони захочуть,наприклад, сплачувати податки та отримувати ліцензії. Афганський селянин, який обробляє макове поле, мабуть, получає копійки в порівнянні з людиною(?), яка контролює цей бізнес. Різниця – це прибуток, який на легальному ринку отримати неможливо.

Торгівля наркотиками – це пряме порушення прав людини та принципу рівноправ’я та самовизначеності народу. Одна людина порушує цей принцип тим, що поширює наркотики. Одна держава порушує цей принцип тим, що виробляє наркотики. Вживання наркотичних речовин  веде до психологічної , соціальної та культурної деградації і як наслідок до фізичної смерті. Не менш наглядним є наступний приклад. Вагітна жінка вживає наркотики, тобто її дитина ще в утробі стає наркоманом. Чи не є це порушенням прав? Чи не знищує це генофонд та соціокультурний потенціал народу?

Aequum est neminem cum alterius detrimento et iniuria fieri locupletiorem(справедливість потребує щоб ніхто не збагачувався за рахунок іншого та неправомірно).

Але сильнодіючі наркотичні вироби це лише верхівка айсбергу. Не менш зворушливим є питання вживання алкоголю та паління. Собівартість цигарки декілька центів, але на цьому заробляються млрд. дол. США. Щорічно в Росії через паління вмирає 400 тисяч людей.

Держави самостійно порушують права народів. У 2003 році  на зустрічі міністрів сільського господарства Міністр Швеції Маргарета Вінберг виступили з різкою критикою в адрес Європейського Союзу. Вінберг виступила проти рішення підтримати вітчизняного виробника тютюну. Вона заявила, що не розуміє тих, хто проголосував «за цю смертоносну допомогу». Саму ж тютюнову галузь Міністр сільського господарства Швеції назвала «індустрією масового вбивства». Чому ж європейські платники податків повинні виділяти 800 млн. євро  на підтримку цієї промисловості? Тут діє подвійний стандарт. З однієї сторони ЄС кажуть про захист здоров’я громадян, а з іншої платить виробникам для того, щоб вони вирощували продукцію, яке веде до протилежного. На цій зустрічі, на жаль, була затверджена політика надання субсидій виробникам тютюну. Його вирощують переважно в Італії і Греції. Заперечення ж зі сторони Швеції та Данії були відхилені.

Отже, ми бачимо «гру подвійних стандартів». Головна задача системи охорони здоров’я – це, щоб у людей було все нормально з тілом та психікою, щоб вони не хворіли і не вживали шкідливі для здоров’я субстанції. Для будь-якого ж бізнесу  головне – це прибуток. Тому для фармацевтичної індустрії нема нічого кращого, ніж залежність людей від різних хвороб. І чим хвороби страшніші та складніші, тим це прибутковіше. Щодо держав то їхня місія зводиться до контролю та поділу речовин на «легальні» і «нелегальні».

Проблема наркоманії та торгівлі наркотиками   не може біти вирішена за рік чи навіть за десятиліття. Може, вона й ніколи не буде вирішена.. Якщо держава не в змозі вирішити дану проблему, тоді існує лише один вихід: почати  з самого себе. Це дуже просто. Не палити, не вживати алкоголю, не вживати наркотики! Якщо б кожний задумався до чого приводять дані шкідливі звички та позбавився їх, проблема можливо була б вирішена. Якщо немає попиту – немає й пропозиції! Цей економічний закон відомий усім! 

Крім того більше людей повинні дізнатися про наркотики та наркобізнес! Якщо б кожний дізнався, що торгівля наркотиками це не лише «розвага», а справжня компанія по знищенню народів, мабуть, що більшість назавжди б зареклися спробувати наркотичні речовини.

Тобто звичайні громадяни можуть справитися з таким злом, як наркоманія та наркобізнес. Хочеться, щоб кожний мешканець планети Земля знав, що він не повинен ні вживати, ні заохочувати, ні бути байдужим.