Голодомор 1932 - 1933 років

У суботу 24 листопада 2012 року відмічається День памяті жертв голодомору. Щорічно у четверту суботу листопада відзначають День памяті жертв голодомору та політичних репресій (указ від 26.11.2000 р.).

  Страшні роки 32-го і 33-го…

   Безмежне насилля влади над бідним народом. Штучний голодомор…В людей забирали усе,до останньої крихти,до останньої зернини. Люди,аби вижити їли гнилу картоплю,траву,шукали залишки зерна на полі після жнив. Не було жвавої метушні по вулицях,по дворах. Зрідка хто,хитаючись,проходив,але часто приїздили збирати податок. В хатах обнишпорювали кожну дірочку,кожен закуток. Забирали їжу прямо із рук дітей. Гнобили народ…Здавалось,що кругом пустка. Люди,аби вижити їли котів,собак,ловили мишей. І взагалі ,здавалося,людей не існує,а лише людські скелети обтягнуті шкірою . Всі були висохлі. Голод на селах пожирав усіх. Першими гинули діти,адже їм потрібні були різноманітні вітаміни для росту і розвитку. Трупи померлих лежали просто на вулицях,їх було нікому ховати…А влада при цьому жила безбідно. Не відчуваючи і,немов,не бачачи усього,що відбувалося в хатах селян. Влада робила вигляд,що країна процвітає,населення живе багато,а тим часом - спочатку гинули одиниці,потім десятки,сотні…тисячі…і мільйони…Народ вимирав,як мухи. Нікого не цікавило,як живуть прості селяни і що в них на сніданок? У них просто відбирали останнє,не даючи шансів на життя. Лише ті,хто працювали отримували хоч якусь їжу для сім’ї .А сім’ї були багатодітними…Владі було все мало, вона опустошила усю країну,убила мільйони людей. І вини в цьому не бачила ніякої. Це все були накази Сталіна. Вимоги виконати продподаток,за яким економічний розвиток країни ішов за планом. Та природа вносила свої корективи. Безжальні служителі Сталіна жорстоко і насильно грабували і так замордоване населення. Для них слово Сталіна було заповіддю,законом. Люди хоч і ховали картоплю і зерно,закопували,вмазували глиною у стіни,але кругом нишпорили,усе перевертали,перекопували і забирали. У людей забрали можливість вижити,очі були повні сліз та не було сили плакати, не було чути дитячого сміху,веселості,стурбованого батьківського голосу та повчального тону бабусь і дідусів. Панували лише тиша і смуток. Гинув народ…Голодомор косив і косив людей. Забирав життя  у невинних і простих селян. Хто мав право забрати сховану теплу останню хлібину у сім ’ї?

Одна лише відповідь – ВЛАДА,жорстока,насильна і безжальна влада. Керівна верхівка гнобила свій народ. Отака була політика тогочасної влади. Неможливо передати всіх жахіть тих двох років. Населення,щоб вижити починало їсти людей,були зафіксовані поодинокі випадки людського канібалізму.

З гіркими сльозами і болем на обличчі теперішні бабусі і дідусі,а тогочасні малі діти згадують ті часи,коли влада морила народ штучним голодом. І слізно молять Бога,щоб ніколи не повторилася біда 30-х років!