Берестейська унія: релігія чи політика?

Релігія - це неймовірна сила, яка може керувати цілою нацією. Питання в тому, хто її отримає перший і які наслідки з цього можуть вилитись.

Фактично кожна людина хоча б раз в житті чула термін «Берестейська унія». За роки її існування, вона набула великої популярності між любителями історії, професіоналами чи навіть тими, хто цікавиться релігією. Та як багато насправді ми знаємо про її створення, підписання, наслідки? Відомо лише те, що можна зустріти у книжках, але це ж тільки одна сторона медалі, чи не так?
Давайте розглянемо унію, як окрему політику тогочасної церковної влади. Виникають питання: з якою метою, ким, для чого, як була створена ця угода. Цією статтею, я висловлю певні міркування, зроблені на фоні прочитаного і проаналізованого мною.

Як всім відомо,офіційно Берестейська унія була підписана 1596 році, у місті Брест, що зараз прилягає до Білорусії. Причина її укладення – спроба розірвати релігійні стосунки з Константинопольською православною ієрархію, частково підпорядкуватись католицизму, щоб  створити універсальну віру українського народу з допомогою білоруського і польського соборів. За рахунок цього, відповідно, підпорядкуватись Апостольській Столиці ( Ватикан), зберігаючи православні обряди. Це давало змогу новій релігії і тим, хто її проповідує, створити окрему систему вірувань, які більш сприятливі або частково вигідні її прихильниками.
Історія створення унії почалась далеко від року її офіційного ухвалення і оголошення (1596 р).
Але спроби створити такого роду релігійне ложе виникла ще в 11 ст. після відчуження багатьох людей від християнства і становлення релігійної кризи ( після 1056 р). Першу таку унію укладено на соборі в Ліоні (1274), другу — на Флорентійському соборі (1439), проте ні одна, ані друга не довели до повної єдності християн.
Передумови Берестейської унії почались ще з Ватикану, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи і активно підтримував політику польських феодалів щодо України та Білорусі, дав згоду на укладення Унії. У підготовці унії чималу роль відігравали і єзуїти, яких у 60-х роках 16 століття для боротьби з протестантами покликали в Польщу польські католицькі єпископи. Саму ідею унії підтримувала ще й верхівка українського духовенства та світських феодалів, що прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свою позицію в боротьбі проти антифеодальних народних рухів. Таким чином, унія все більше формувалась як політично-релігійна  угода, яка відкривала доступ до взаємної влади обох сторін України та Польщі. Але як виявилось потім, все це було лише формальністю і в багатьох аспектах – простими обіцянками.
Безпосередніми приводами до унії були:

ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву , після чого вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками  Важливою причиною стало також невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства, які хотіли контролювати цю сферу діяльність, позбавляючи єпископів своєї влади, які в свою чергу намагались звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства. Найважливішою причиною можна твердо назвати намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти від короля. Хоча навіть після укладення унії такого, звичайно ж, не сталось.



У 1595 році єпископи Кирило Терлецький і Іпатій Потій після видання королем універсалу, в якому він сповіщав про перехід православних єпископів до унії, вирушили до Риму. Вони представили 33 статті договору, виведених на підставі умов Флорентійської Унії. Це відбулось 23 грудня 1595 в Римі. Офіційне проголошення самої унії планувалося у жовтні 1596 в Бересті. Проте собор одразу розколовся на два окремі собори — православний і уніатський. Берестейська унія була, все ж таки, укладена 15 грудня 1596р. Головними діячами були: Іпатій Потій і Кирило Терлецький. А їхні конкуренти -Гедеон Балабан і М. Копистенський. Вони відбули окремий синод у Бересті. Але перевага була на боці Терлецького і Потія. Висвячення православної ієрархії створило дві митрополії - католицьку і православну. Це загострило боротьбу між двома сторонами релігійної влади.
 Звичайно ж проти унії протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати (князь Костянтин Острозький),хоча спочатку її підтримував і був її натхненником, частина духовенства. Було видано ряд полемічних антиуніатських творів. Особливе місце серед них займали твори славетного українського письменника Івана Вишенського. Таким чином можна лише підтвердити, що Берестейська унія далеко не міф, а політична битва за владу або російських митрополитів або польських, які пропонували рівність з католицьким духівництвом, але все це тільки загальний оманливий антураж. Постійний опір продовжувався і тому в 1620 року, за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, було відновлено вищу ієрархію православної Київської митрополії та висвячено Митрополита Київського, Галицького та всієї Русі Іова Борецького.
Православна церква знову перебрала естафету в свої руки. Внаслідок опору українського і білоруського народів уряд Речі Посполитої на початку 1630-х років змушений був видати «Статті для заспокоєння руського народу», які узаконювали легальне існування православної церкви. Проте ці «Статті» не припинили наступу католицизму та унії. Українська революція 1648—1676 років привела до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі.

Але по нині в Україні є багато греко-католицьких (уніатських) церков. І по при довговічну боротьбу за вибір правильної релігії чи кращих привілеїв в ній, вона зберегла свою чистоту і донесла її до наших поколінь. На сьогодні, греко-католицька церква є повноправною з усіма конфесіями на теренах України. Їй віддають перевагу багато прочан. І не зважаючи на факти минулого, я пишаюсь тим, що належу до категорії людей, що сповідують саме це віросповідання, не зважаючи на те, що було колись.


Студентка КНУ ім. Т. Шевченка
Інституту журналістики,
1го курсу, 4 групи,
спеціальність " Журналістика"
Музиченко Уляна