Чи потрібні в Україні мацкальські школи? Я прозріваю з Нечуя-Левицького.

Якби його сюди на блоги, знаменитий би з нього вийшов троль алєнєй!! :) :) Осьо, ондо що він писав ще 140 років тому.

Радюк вийшов на вигон i побачив сiльську школу. То була невеличка хата,
не бiльша од шинкiв. Вона стояла на вигонi окроми, далеченько од хат. Коло
школи було пусто, бо  вона  була  не  обгороджена  тином.  Стiни  були  не
опорядженi; около було оббите дощем, облуплене. Корови й свинi чухались об
стiни, об угли. На вуглах були слiди свинячих спин, замазаних грязюкою.  З
обсмиканих стрiх висiла солома. В побитi шибки були позаправлюванi  лубки.

В деяких вiкнах зовсiм не було тахоль в шибках.

   "Ану, зайду подивлюсь, хоч тепер час робочий i школярiв нема в  школi",
- подумав Радюк i зайшов.

   Одчинивши дверi, вiн увiйшов у сiни й заглянув у клас, малий, тiсний, з
облупленою глиною на стiнах. На долу  були  бакаї*,  неначе  на  шляху.  На
лавках лежав порох, як на вигонi. Радюк думав, що в  школi  нема  й  живої
душi, й одхилив дверi з сiней в кiмнату. 

В кiмнатi на лiжку спав москаль в червонiй  випущенiй  сорочцi,  в  крамнiй  
чемерцi  з  жовтими  блискучими гудзиками. 

На головi волосся було розкудлане;  в  вусi  телiпалась  срiбна сережка.
======
То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль.  
======
Вiн задер одну ногу на лiжко й хрiп на всю хату, роззявивши рота. Мухи  так  i
вп'ялись в очi, нiздрi й губища. 

В хатi так смердiло мархоткою й  цибулею, що Радюк мусив затулить носа.

   Як рипнули дверi, москаль раптом прокинувсь, схопився й сiв  на  лiжку,
витрiщивши заспанi очi. Рiй мух знявся з його лиця й загув попiд стелею.

   - Чого тобi треба? Ей ти, хахол! Чого ти сюди лiзеш? - крикнув москаль,
ще й загнув дуже погано по-московськiй. Радюк ледве вдержався  й  прикусив
язика, згадавши, що вiн у свитi.
   - Та я хотiв подивиться на школу! - промовив Радюк.

   Москаль схопивсь, гуркнув дверима й защепнув защiпкою. Радюк пiшов далi
по селi. (с) І.Нечуй-Левиський "Хмари"