Квітнути тобі ,Калино!
На розквітлую Калину,
що стояла при Долині,
налетіла Сарана.
Гострі кігті повпинала,
цвіт Калини шматувала,
кров безжалісно пила.
Та Калина молодая
в страх і відчай не впадає,
вірить в міць свою вона.
Як почув про лихо Вітер -
враз звільнив Калині віти,
і сконала Сарана.
До сліз зворушена Долина,
гомоніла про Калину,
за неї радая була.
Навіть Сонце посміхнулось,
загадково підморгнуло,
і заграли промінці
на Калиновім вінці.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.