Бути кимось...

Більшість з нас не те, чим ми могли би бути. (Войніч )

   Здавалося б, скільки того життя?! Хоч нам , простим смертним,  невідома відповідь, та все ж, для одних й  100 років – коротка мить, а для інших хвилина – вічність! І от за цю тернисту, повну несподіванок та крутих поворотів, дорогу, яка так мелодійно звучить – «життя» - треба встигнути максимально застосувати свої сили та використати їх у правильному напрямку.   Головним  є «правильно почати»! Від цього залежить подальший розвиток та результат поставленої цілі.

   Від самого народження і до останнього подиху людина повинна залишатись «Людиною».  Зі своїми недоліками, перевагами, поглядами, думками – хоч можуть вони ставати перцем в горлі, та ніколи не повинні переступати через чужі життя. Людина є творцем власної долі, а доля крокує ритмічним танком в парі з божим провидінням. Життя малює свої шедеври, і в  них знаходиться вся глибинна сутність та душа того, що є вічним,  недослідженим, неосяжним… І от в кожного є свій шедевр – картина, яка  твориться протягом всього життя: в когось дешева та бліда, а в когось дорогоцінна та яскрава.

  В наш час важко залишитись Людиною, непіддавшись спокусі, важко спробувати життя на смак, незгрішивши. Але в кожному «важко» є доля «легко», на яке потрібно опиратись.  Жити вільно, ЛЕГКО, яскраво, і головне – дихати на повні груди! Але для того, щоб так жити треба працювати, важко працювати над собою та своїм життям. Вдосконалювати, коректувати, зафарбовувати ти збагачувати його подіями, емоціями, відчуттями, і лише тоді буде справжня ейфорія від кожного прожитого дня! Але в цілому, щоб досягти гармонії, треба враховувати кожну частинку, атом, молекулу, які забезпечують складний процес цього існування.  Кожну каплю солодкої роси на вустах варте  лише одне  розуміння того, що є правильним. Але завжди буде «але» на кожне «правильне» сприйняття і вірне відтворення.  Канони , мораль, громадська думка існували і будуть існувати. А Людина завжди бажає чогось нового, цікавого, неординарного… Та  завжди  ця новизна під залізними гратами людської моралі та її похідних. І лише руйнуючи застарілий лад,  обриваючи грати ,  вмиваючись  мозолями, настає  довгоочікуване блаженство - всього на мить, на  короткий кадр чорно-білого фільму, але незабутній, відчутний, яскравий, на все життя! Для цього треба жити… Жити, аби  наповнювати життя сенсом, враженнями та безкінечним бажанням творити, допомагати, пізнавати, любити, цінувати, леліяти, берегти, кохати…