Чужі-2 Зовсім не фантастична історія

Чужі-2 Зовсім не фантастична історія Спочатку було добре. Поки не стало погано і бурякорадгосп „Свердловський” в Шарівці водночас позбувся всього. Хоча, чому там водночас? Тут я точно перебільшу

Чужі­-2

Зовсім не фантастична історія

Спочатку було добре. Поки не стало погано і бурякорадгосп „Свердловський” в Шарівці водночас позбувся всього. Хоча, чому там водночас? Тут я точно перебільшую. Господарство трималося до останнього. Йому було на чому.

Найперш, звичайно, ­ люди. І в керівництві підприємства, і в робітничій його частині порядного народу вистачало. Це вони зберегли ферму, коли тваринництво повсемісно „ішло під ніж”. Натомість готувалися запустити власний молочний і м’ясний цехи. Займалися племінною справою. Тільки дійної череди на трьох відділеннях нараховувалося 1250 голів. Ще ­ свинарство. Про поля й говорити не доводиться.

Але чомусь і тут спрацювала звичайна на ті часи схема. „Зоря” не вперше обнародує її простенький, підленький механізм, який діяв безвідмовно. Це тоді, коли колгоспи й радгоспи раптом банкрутували, а їхнє багате майно переходило до новостворених акціонерних чи якихось іще там товариств. Головне, щоб і одне господарство, яке помирає, й інше, що виникає, очолювали ті самі люди. Це вони вершили свою „справедливість”: колективні господарства за безцінь, через ліквідаторів, позбавлялися гуртом нажитого добра і воно йшло на погашення боргів, які виникли не без участі тих же горе­керівників.

Приблизно так радгосп у Шарівці перекочував до закритого акціонерного товариства. І таки сталося те водночас. Бо ніхто з простого люду нічого й зрозуміти не встиг.

Та й чи треба воно народу! Ну, „купили” ще раз! Аби робота залишилася. Але й тут не все так просто. Бо той, хто доклав рук до ліквідації, сам до праці не звик. Не виходило в нього господарювати, щоб і собі жити, і людям давати.

У той час і почали з’являтися на світ Божий суперфірми, з великими грошима й ще більшими зв’язками. Їх представники „вираховували” серед ЗАТів, ВАТів та КСП ті, де побільше землі.

Саме так і виникла перша загадка „Свердловки”. Бо це закрите товариство ще трималося на плаву і загребло собі добре тваринництво й рослинництво, забиті збіжжям комори. Але в 2007 році раптом його пайовики, усі разом, утворюючи цілі черги, почали передавати свої паї в оренду аж на 25 років з правом на першочерговий викуп товариству з обмеженою відповідальністю „Трайгон Фармінг Харків”.

­ З якого це дива? – запитую я у людей, що поскаржилися до „Зорі”. Вони запросили мене в Шарівку. І я сюди приїхав, бо отримав скаргу з більше ніж шістьма десятками підписів.

­ Нам сказав директор, що так усім буде краще, ­ відповіли мені люди. Вони й тепер просили не називати їх прізвищ.

Знаєте, шановні читачі, мені потрібен був час, аби розтолкувати цьому товариству, що вже в 2007 році ніякого бурякорадгоспу не було. Що ще раніше все майно „мільйонера” перейшло, напевне, до новоствореного закритого акціонерного товариства.

­ Але ж директор той самий?! – обривали мої слова співрозмовники.

­ Вам видніше, ­ казав на те я. І вже розумів, що й історія тут сталася та сама, й схема працювала звичайна. І, може, народ так нічого б і не зрозумів, якби не економічна політика нових орендарів.

Як ви вже здогадалися, директор і справді навряд чи постраждав у цій не фантастичній історії. Не думаю, що він втратив і від того, що тваринницькі ферми перейшли до ТОВ „Трайгон Фармінг Харків”. А от для нових хазяїв тваринницька галузь виявилася нецікавою. Саме тому, напевне, 16.05.2011 року воно продає її, з приміщеннями та худобою, тільки­но створеній фірмі з промовистою назвою „Богодухівська ферма”.

Як мені хочеться в цьому місці зробити невелику паузу, майже ліричну. Раптом пригадалося інше підприємство, також за своєю реєстрацією немісцеве, але назване „Лани Краснокутщини”. Це воно, не маючи ні техніки, ні корів, ні досвіду раптом почало орендувати землю у людей у однойменному районі. „Зоря” тоді провела серйозну роз’яснювальну роботу. І ми змогли переконати народ. Бо якби цього не сталося, то, можливо, „Лани...” вчинили б так, як і „Ферми..” Й тут я цитую скаргу: „ТОВ „Богодухівська ферма” в даний час продає все поголів’я, приміщення і техніку”...

Додамо, що при цьому зайнятість втрачає 66 чоловік у віці від 38 до 45 років. І це в Шарівці, де роботу іншу не знайдеш!

От вам і фірми з місцевими назвами й немісцевою реєстрацією! От вам і „Трайгон...” – європейське підприємство українського зразку! Це я раптом пригадав, як пізніше таки пояснювали мені свердловчани, чому віддали сюди землю?

­Бо нам обіцяли зберегти робочі місця і в рослинництві, і в тваринництві…

Насправді ж нова техніка значно скоротила число механізаторів. А тепер і трудомістка тваринницька галузь стала невигідною. Про людей же ніхто й не збирався думати... Сумно!

Сьогодні пайовики проводять збори й запрошують на зустріч керівника ТОВ „Трайгон Фармінг Харків”. Про це мені сказала єдина людина, яка не побоялася назвати своє прізвище, М.П.Бойченко. На те запрошення ніякої реакції немає. А от скарги на ім’я Президента й Прем’єра вже пишуть не „трайгонівці” і не „свердловці”, а працівники „Богодухівської ферми”. Їх робочі місця скорочує, виходить, інше підприємство. Хитро задумано! І дуже підло! Ми про це говоримо відкрито. Й починаємо публікувати матеріали, в яких будемо показувати, як впливає на території, де орендує землю, саме „Трайгон Фармінг Харків”. І чи справді в Європі влада дозволила б таку поведінку бізнесменам. Копійки, які вони платять за людські паї, ніяк не зрівняти з реальною вартістю землі. Не говорячи вже про наші чорноземи.