Війна режиму проти народу розгорається щодалі то дужче

Класова війна, яку розв’язав нинішній режим проти власного народу розгортається все ширше.

Класова війна, яку розв’язав нинішній режим проти власного народу розгортається все ширше. 

Все відбувається як у приказці: «Говорити, не мішки носити». Спочатку вони переконують пільговиків у недоторканості їхніх прав. Паралельно перераховують і урізають пенсії. Я певен, що у багатьох є знайомі «чорнобильці», котрі позбулися частини своїх пенсій. Вони не отримували десятків тисяч, про які торочили урядовці. Втім, постраждали саме вони, а не ті, хто мав згідно з заявами посадовців/

За принципом «бий своїх, щоб чужі боялися» найбільш жорстко вчинили з голодувальниками в Донецьку. Там розчарування людей та запеклість протистояння найгостріші, оскільки донеччани дійсно вірили тим, кого вибирали. На жаль, відчай породжує апатію і жорстока спроба влади придушити протест не підняла Донецьк проти режиму. 

Хвиля протестів перекинулась на Київ і тут вже адмінресурс включається «на всю котушку»: класичною стала агресія «беркутівців» проти «невдоволених», не стала несподіванкою і заборона Окружного адміністративного суда міста Києва на проведенная «акцій такого масштабу», проте абсурдною нісенітнецею видається апеляція Пенсійного фонду щодо рішення судів про виплату компенсацій пільговикам.

Сьогодні ситуація з соціальними виплатами перебуває на стадії «пошуку крайнього» – суди приймають рішення – уряд їх скасовує, потім, ніби відновлює, але з умовою, що, мовляв, «право-то ви маєте, але забезпечувати його ми не збираємось», а на запитання тисяч заслужених громадян України «тварь я дрожащая, или право имею?» відповідає апеляцією, котра має це право у них остаточно забрати.