Ірена Карпа: вони гроші заробляють, а ми витрачаємо долари душі

Чи існує в Україні незаангажоване ЗМІ? В яких медіа шукати правди?

 На ці та інші питання наважилась відповісти українська письменниця, співачка, журналістка та телеведуча Ірена Карпа.

18-го жовтня, в Києво-Могилянській академії, в рамках фестивалю кіномедіа, відбулася лекція на тему: “Медіа: на чиєму боці правда?”. Модератором заходу виступила Катерина М'ясникова, виконавчий директор "Незалежної асоціації телерадіомовників" (НАМ), випускниця НаУКМА.

Звичайно в першу чергу хотілося б точно дізнатися що ж таке ЗМІ, що таке медіа, хто дурень, хто начальник. Взагалі можна сміливо кинути тезу, що першим ЗМІ були міфи та релігійні перекази, адже це власне було те, що змушувало людей в той час не просто розмножуватись чи бити одне одному пики, а ще й працювати та займатися якимось конструктивом. Потім був любовний роман, детектив, детективний роман. Але з часом вся ця благородна мета зійшла на пси. І останні вияви такого простого способу передачі стали які-небудь “однокласники”.

Сумно, що наразі рівень українських медіа зводиться до банального, як пише Іздрик: “тато маму зарубав, на городі закопав”. Більшість новин — про те, хто кого вбив, скільки було пограбувань, зґвалтувань, пожеж. Одним словом, щоб було, як каже Рєната Літвінова “как страшна жить”. І той мізер хороших новин, наприклад, про ведемежатка, яке народилося в зоопарку, чи якусь геніальну дівчинку-скрипальку, яка лягає спати зі своєю скрипкою, лише підтверджує тенденцію, що залякуване, позбавлене оптимізму суспільство значно легше тримати в покорі.

Загалом медіа поділяється на два види: стихійне, тобто “одна баба сказала” та орган управління масами. Варто знати хоч якусь правду і вміти фільтрувати усе те, що доносять до тебе ЗМІ. Цікавим є те, що в Америці 80% дев'ятирічних дівчат сидять на дієтах лише тому, що медіа нав'язує їм образ барбі на довгих ногах. І всі думають: “Господи, що робити? Я ж не така”. І далі всі ці анорексійні історії. Також неодноразові опитування виявили, що реклама змушує жінок боятися того, що вона старішає і стає менш привабливою. Дивним є той факт, що більшість підлітків від 13 до 15 років вважають основним джерелом сексуальних знань саме розважальні медіа.

Загалом можна сказати, що молодь — це ласий шмат, за яким весь час йде полювання. Адже зазвичай саме молодь виходить на мітинги, починає революції, їм треба менше часу для обдумування, бо ще нема цього “крєдіти, машини, наши дєті”. Ірена в свою чергу висловила схвальну оцінку дій студентів, що почали акцію проти міністра освіти Дмитра Табачника. Сказала, що треба виходити на мітинги, бо так можна чогось досягти.

Значну роль медіа відіграє у впровадженні чогось нового в культурі. Наприклад, без медіа ніхто б не дізнався про “Бітлз”. Саме після шоу Еді Салівана з'явилася всім відома “бітломанія”. Також з каналу “МТВ” українські підлітки черпають інформацію про такі музичні рухи, як реп, гранж, тощо.

“Масмедіа на пряму породжує мас-культ. Проте з появою інтернету з'являється вибір. Але вибір це така штука, яка несе за собою відповідальність за свій власний провтиканий час. Тому що є люди інтернет залежні, і це не менш серйозно, ніж алкоголізм”, - каже Карпа. Відразу додає: “Я бачила хлопчика у якого не включався “фейсбук” і у нього почалася справжня істерика з киданням комп'ютера. І знову ж таки у всіх тих “фейсбуках”, “контактах”, тобто в соцмережах люди заробляють величезні гроші. Бо наприклад пропіарений в мережі концерт, збирає більше людей, ніж анонсований в газеті або журналі”. На телебаченні основний спорт — футбол, а у “фейсбуці” “лайкання” фотографій. Також варто було б згадати нещодавню історію, коли російський підліток звернувся до міліції з заявою про те, що в нього вкрали в он-лайн грі орка. Міліція заяву прийняла і навіть знайшла того злодюгу хакера.

“Заодно свої гроші отримують і тролі. Якщо ви читаєте сайт УНІАНа, то там добре видно, що все це продукується одними й тими ж людьми, які зрозуміло де сидять і яка країна за все це платить.”, — говорить Ірена. Мабуть, нема жодного інтернет-видання, яке не стикалося б з проблемою тролінгу. Метод цих людей — провокація. Напевно, кожен з нас хоч раз у житті повівся на це і почав відстоювати якусь свою думку. “Вони гроші заробляють, а ми витрачаємо долари душі”, — вірно підмічає Ірена Карпа.

Якщо якась новина з'явилася у зарубіжному виданні, то можна бути впевненим, що це буде опубліковано і у нас. Складається враження якогось секонд-хенду.

Раніше, ще за радянських часів, люди мали багато часу аби читати книжки та журнали, але було дуже важко знайти хорошу книжку, зараз навпаки — часу мало, а хороших книжок багато. Отже коли каналів багато, це з одного боку і добре, адже практично не можливо приховати від людей інформацію. Раніше можна було закрити десь журналіста і відгамселити за його провокативну зйомку. А зараз всіх не закриєш, наприклад, тих, хто знімав відео на телефон і виклав потім у себе на “фейсбуці”. Яскравий тому приклад відео в якому вінок падає на гаранта або ж гасло “спасібо...”.

Блогерам у нинішній ситуації краще, бо є більше можливостей законспіруватися, аби ніхто потім не шманав. Також можна висловити безпосередньо свою думку, щодо висвітленої події. Та й пишеш ти про те, що вважаєш за потрібне, а не про те, що тобі скажуть. Але тут не про всіх, адже є блогери, що працюють за гроші.

Аби бути впевненим у правдивості новини — треба перевірити цю інформацію на декількох ресурсах. Бо навіть усім відома “Вікіпедія” наразі може містити неправдиві статті. А все тому, що є веселі люди, що навмисно змінюють якісь дати, наприклад.

“Що робити, якщо я хочу стати успішним журналістом?”, — питає одна з слухачок лекції. “Виїхати з цієї країни”, — з усмішкою відповідає Карпа.

  На останок Ірена Карпа побажала всім успіхів у творчих починаннях та дала настанову не вестися на брехливі медіа.

Відео дивитися тут: http://youtu.be/zR7ESDLeZ9I