Україна та світ за 10-17 червня

Переходьте на сайт http://afblog.at.ua/ та читайте цю та інші статті.

Події, що відбулися на цьму тижні ,на перший погляд не відзначилися якимось ажіотажем чи бурхливими реакціями, але вони мають надзвичайне значення для подальшого розвитку не лише України, а й світу в цілому. Що ж це за події?

Витіснення «мирного атому»: перспективи

Минулого тижня ми дізналися про те, що Німеччина відмовилася від використання атомної енергетики в якості джерела енергії. Про це офіційно заявила голова уряду ФРН – Ангела Меркель. Вже закрили 8 атомних електростанцій; з 2015 по 2023 роки планується закриття 9-ти інших. Й попри заяви про розвиток альтернативних джерел енергії всі в країні розуміють, що така енергетична політика сприяє лише збільшенню поставок російського газу та нафти. А це, в свою чергу, збільшує вплив Росії в обличчі «Газпрому» на Європейський союз. Й доказів підтримки Німеччиною (точніше – владою Німеччини) російських інтересів багато – це і гальмування будівництва газопроводу «Набукко», й підтримка Росії під час її спроби придбати авто концерн «Opel». Разом з тим, у вітчізняних  ЗМІ надто часто згадувалося про російський газ для Німеччини. Не треба забувати, що частка атомної енергетики в загальному енергетичному балансі країни складає лише 13% (але й 13% це зовсім не мало). 

Паралельно Німеччині свою відмову від атомної енергетики на референдумі задекларували й жителі Італії. Нагадаю, що в цій країні ще  в 90-х роках відмовилися від атомних електростанцій (після чорнобильських подій). 2008 року уряд Берлусконі зробив спробу повернутися до діалогу про відновлення «мирного атома». Й на цьому тижні італійці сказали своє остаточне «Ні».

Також, про плани відмовитися від атомної енергії на цьому тижні заявили представники парламенту Швейцарії.

Подібні дії урядів європейських країн оцінювати важко. Якщо говорити про короткострокові перспективи, то це можна назвати реверансом перед населенням (яке стурбоване станом справ з вітчизняними атомними електростанціями після подій в Японії ). Й цей реверанс вже приніс успіх Меркель. Проте, коли ми починаємо говорити про довгострокові перспективи (на 10-15 років), то стикаємося з двоякою ситуацією: з одного доку, відмова від атомної енергії це йще один крок до розвитку альтернативних джерел енергії, а з іншого – «ахілесова п’ята» будь-якої прагматичної енергетичної політики. Мені важко оцінювати цей процес в позитивному чи негативному світлі. Залишається лише чикати перших плодів такого рішення…

Комуністи повертаються до влади

 Комуністи повертаються до влади… тільки це стосується зовсім не України, й повернення це зовсім не нагадує революційні роки в Російській імперії. Скоріше це відродження феніксу зі свого попелу. А говорю я про Партію комуністів Республіки Молдова (далі – комуністи) й про місцеві вибори в цій країні. Після остаточного оприлюднення результатів виборів стало відомо, що комуністи отримали подавляючи більшість голосів в муніципальних органах влади країни. Це, на думку експертів, пов’язано по-перше, з невдалою економічною та соціальною політикою провладних сил, а по-друге, з тим, що комуністи спромоглися не лише не втратити свою електоральну платформу (як виразився б політтехнолог), але й залучили на свій бік всіх інших виборців, які були незадоволеними діями влади. В значній морв цей успіх пов'язаний з діяльністю Ігоря Додона, нового лідера комуністів. Невдовзі відбудиться другий тур виборів мера столиці – в ньому беруть участь вже згаданий Додон (48% в першому турі) та нинішній мер міста Кіртоаке (45%). На мою думку, перемога комуністів на місцево рівні може стати значним козирем не лише в подальшій політичній закулісії Молдови, але й буде відігравати значну роль при наступних парламентських виборах. За це я ставлю комуністам +3 бали, а жителям столиці бажаю обрати гідного крісла мера кандидата.

Європа зробила свій вибір

10 червня відбувся саміт Росія-Європа на якому окрім низки пустих заяв та красивих слів було  зроблено спробу домовитися про встановлення безвізового режиму (чи, принаймні, його спрощення) для громадян Росії при поїздках в ЄС. Ця подія як ,в принципі й більшість політичних заяв, продиктована виборами на пост президента, що відбудуться наступного року. Президент Медвєдєв, який довгий час хоч і був людиною Путіна, сьогодні намагається провадити самостійну політику; на його рахунку багато як політичних, так і економічних заслуг… Він позиціонує себе як ліберального демократа, як політика готового рухатися в бік перемін. Й чиновники ЄС на вищезгаданому саміті підтвердили, що отримання преференцій залежить від подальших виборів у Росії. Таким чином Медвєдєв залучив на свій бік ту частину як чиновництво, так і великого капіталу, які мають нерухомість і значні статки закордоном, людей чиї діти навчаються в європейських університетах. За це пану Президенту можна поставити +1 бал. Лише один… адже до виборів ще досить багато часу, а вирішальне значення можуть мати навіть останні 10-11 днів.

Модна на цьому тижні тема: Китай

На днях відбулася чергова спроба китайської та російської влади домовитися про постачання російського газу до піднебесної. Нажаль чи на щастя країни так і не домовилися в питанні ціни: Росія хоче отримувати 300$ за 1000 кубометрів газу, а китайці готові платити не більше 250$. Зрив підписання угоди не можна назвати позитивним для Росії, але для таких країн як Туркменістан, який є основним поставником газу до Китаю, це стало великим полегшенням. Сам же Китай, як країна більш ніж прагматичних людей вміє оцінювати свої можливості та перспективи, й приймати рішення, які вигідні їй. І на мою думку, Росія в кінці пристане на умови Китаю. 

Тема співробітництва з Китаєм стала популярною і в Україні, після візиту до Росії китайські чиновники відвідали кримське узбережжя Чорного моря, де зустрілися з нашими чиновниками. МЗС назвало цей візит дуже важливим в українсько-китайському співробітництві. Але ніяких особливих результатів під час візиту досягнуто не було (принаймні ніяких заяв про це не було).

І трохи про наших баранів

 Відзначити особисто я хотів би пана Тігіпко, який на цьому тижні встиг побувати як на ефірі програти Республіка (5 канал), так і на Шустер-live. Й його відвідування подібних передач має чисто прагматичний характер – розставити всі крапки над «і» в питанні пенсійної реформи. +1 бал за старання в спробі врятувати свою політичну кар’єру на фоні критики як з боку опозиції, так і з боку представників провладної більшості.

-1 бал треба поставити українській владі за резолюцію європарламенту проти судової справи Юлії Тимошенко – зовсім не тонкий натяк на те, що Європі потрібна Тимошенко як політик на свободі (здається Януковичу не сильно то й довіряють в Європі).

Як складними для оцінки варто відмітити заяви Азарова про необхідність пере підписання газових угод з Росією на вигідних для Україні умовах. Попри гучні заяви нічого на ділі досягти на цьому тижні не вдалося… що,  як це не дивно, пояснюється відмово. Української сторони від умов Росії (щось типу Митного союзу, створення спільного підприємства між НАК «Нафтогаз» та «Газпромом» і тому подібне), що можна назвати нічим іншим як захистом національних інтересів.