Герої наших героїв. Хто вони?

Багато хто з нас навіть не уявляє як багато існує історичних важливих особистостей окрім тих, яких ми знаємо. Варто зазирнути у історію та пошукати таких.

Існує дуже багато відомих історичних постатей. Ми кожної хвилини чуємо знайомі прізвища: Сагайдачний, Мазепа, Хмельницький тощо. Та чи знаємо ми взагалі хоч щось про тих людей, які колись врятували життя наших героїв? Може, варто замислитися над цим? Тому до вашої уваги пропонується одна з таких особистостей.

Сталося так, що на початку Визвольної війни доля тісно пов'язала майбутнього гетьмана Б. Хмельницького саме з цим полковником - Михайлом Станіславом Кричевським. Повернувшись улітку 1647 року з Варшави після аудієнції в короля Владислава IV, Б. Хмельницький сподівався, що місцева чигиринська шляхта дасть йому, нарешті, спокій. Проте опозиція короля вже втямила, що він становить небезпеку і для неї, і для всієї Польщі, тож, як випливає з літопису Величка, за наказом самого коронного гетьмана М. Потоцького, його заарештували і мали стратити як зрадника. Існує думка, що Потоцький уже навіть визначив спосіб страти - шибениця.

На щастя, у в'язниці Хмельницький перебував під наглядом свого давнього приятеля - Михайла Кричевського (варту несли козаки Чигиринського полку), дружбу з яким випробовували різні пригоди. І він, Кричевський, сам смертельно ризикуючи, допоміг майбутньому гетьманові утекти з в'язниці буквально за кілька годин до страти.

Потоцький страшенно розгнівався. Якимось побитом Кричевський відвів од себе підозру й урятував життя. Одначе не подався на Січ разом із Хмельницьким. Навпаки, бачимо його на чолі полку, що рухається човнами до Кам'яного Затону в складі війська наказного гетьмана Барабаша. Війська, яке, на задум польського командування, мало рознести повстанські загони Хмельницького на друзки. Як відомо, Хмельницькому та його полковникам пощастило без бою переманити переважну більшість реєстровиків на свій бік. І знову ж таки, важливу послугу зробив тут полковник Кричевський: першим зі своїми козаками став на бік повстанців. І подав приклад іншим.

Далі Кричевський бере участь в усіх основних битвах народно-визвольної армії. Його Чигиринський полк, по суті, стає полком особистої гвардії гетьмана, демонструючи зразки героїзму під Жовтими Водами, Корсунем та в багатьох інших місцях.

Але шлях воїна полковникові судився недовгий. Навесні 1649 року Україна опинилася перед загрозою ще однієї інтервенції, цього разу з боку Литви. У цей раз доля була не на стороні Кричевського. Так склалося, що його життя обірвалось, але навіки лишилась пам'ять.

Отже, чи варто забувати про таких людей? Відповідь очевидна. Ми повинні навпаки цікавитись такими постаттями минулого та не цуратися цього, а також самої історії.