Все не так...
Спостерігаючи за
життям яке протікає за віконм мого будинку, не важко помітити весь національний
колорит україни 21 століття. Брудні
вулиці, безпритульні собаки що риються в смітті, а їх конкуренти, по переробці
відходів,- бомжі, спершись ліктем об сміттєвий контейнер проводжають прохожих
якимись загадковими поглядами, сповненими чи то безнадією, чи то ненавистю. Все
навкруги наповнене якоюсь сірістю, важким свинцевим туманом який надокучливо
обпікає очі, заставляє відвернутись від побаченого або просто запевняєш себе- «Це
все нормально. Так має бути». Все погрузли в якесь багно, яке затягує все сильніше і сильніше. Нагадуються слова з пісні Висоцького -« Где-то кони пляшут в такт, нехотя и плавно. Вдоль дороги все не так, а в конце - подавно. И ни церковь, ни кабак- ничего не свято! Нет, ребята, все не так, все не так, ребята!»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.