Причина і мотивація дій та вчинків прокурора

Про подію

Поверхові, а з цієї причини і малопомітні та позбавлені налжного ефекту для широкого загалу пертурбації, котрі відбуваються в Україні під сучасну пору, так і не торкнулись служб, працівники яких без найменшого докору сумління і з кріпацько-плебейською запопадливістю виконували злочинні вказівки і накази нещодавно усунутих від влади виродків і вбивць Януковича, Азарова, Захарченка, Пшонки та Калініна. В середовищі патріотично налаштованої громадскості, цей факт викликає неабияке занепокоєння. Процес люстрації й очищення органів законодавчої а тим паче виконавчої влади (в першу чергу працівників всих щаблів прокуратури, органів МВС, податкової міліції та СБУ) від аморальних безпринципних, морально розкладених й духовно здеградованих, вихованих і зформованих не з власного бажання а тим паче усвідомлення необхідності і бажання формально суверенізованою в 1991-му році окупаційною адміністрацією, на жаль, так і не розпочався. Пояснення репрезентантів нової влади браком часу й кадрів насправді не витримують критики. Непокараний злочин спричиняє зловживання , породжує зухвалу самовпевненість, й загрожує перетворенням свавілля в норму. Насправді, в Україні достатньо чесного і принципового люду. Брак знання певних тонкощів й окремих нюансів деяких фахів, швидко компенсується щирим прагненням служити Батьківщині й дієво засвідчувати нелицемірну любов до ближнього.

Великою проблемою українського суспільства під сучасну пору, є відсутність поважного аналітичного центру. Подана щирокому загалові інформаційними агенціями інформаія, нерідко є упередженою й позбавленою тверезої оцінки. З цієї причини, в суспільстві виникають конфлікти й непорозуміння.

11-го березня, з вуст журналістів які мені зателефонували й попрохали дати коментар, я довідався що в приміщенні прокуратури Святошинського району столиці, гурт невідомих змусив заступника прокурора району Валентина Брянцева подати письмову заяву про звільнення з посади. Причиною звернення до мене журналістів з проханням дати коментар події, був факт “підтримки державного обвинуачення” в Святошинському районному суді судового розслідування за фактом показового закриття забороненої постановою Кабінету Міністрів від 15.05.09. зали ігрових автоматів. Перш ніж дати оцінку діям осіб котрі згідно повідомлення ЗМІ винесли з приміщення районної прокуратури імітуючого епілептичні припадки Брянцева й надворі змісили його написати на імя Генерального Прокурора заяву з проханням звільнитись з органів прокуратури за власним бажанням, вважаю за доцільне повідомити широкому загалові лише один відомий мені факт з біографії істоти, яку мовою бездушної процесуальної термінології нині проголосили потерпілим. В часі судової розправи над учасниками акції “Україна без Кучми”, яка тягнулась впродовж 2001-го по 2003-ій роки, валентин Брянцев був одним з прокурорів обвинувачення. Про численні факти порушень вимог КПК й упередженість суддів, органів досудового розслідування й прокуратури, тоді не писали хіба-що вузькофахові видання. Наслідком увязнення для чотирьох засуджених патріотів стала втрата здоровя й передчасна смерть. Проте факт причетності до неправедного суду й несправедливого вироку жодним чином не докоряв позбавленому совісті працівнику прокуратури. В побуті він навіть вихвалявся участю в судовій розправі над патріотами.

Підозрюю, що участь Брянцева в порушеній відносно мене справі за фактом закриття зали ігрових автоматів не є випадковою. Злочинна система потребувала слухняних виконавців. Ще в часі досудового розслідування я неодноразово вказував і самому Брянцеву, й працівникам Київської міської та Генральної прокуратур, а також кількох депутатів ВР на факти чисельних порушень й упередженості. Отримані на скарги відповіді вражали формалізмом й нехабною ігнорацією викладених  скарзі фактів. Органи прокуратури лишили поза увагою факт складеного з численними порушеннями “Протоколу огляду місця події” в помешканні де я мешкав і де жодної події насправді не відбулось. “Не помітили порушень” й в передачі “згідно усної вказівки” матеріалів справи з районного управління МВС до Управління МВС в м. Києві, було зухвало проігноровано мою скаргу на незаконний обшук й підкладені неприналежні мені речі (мобільні телефони й бойові набої), не дано тверезої оцінки факту застосування фізичної сили стосовно затриманих учасників закриття ігрової зали. В часі судового розгляду прокурор Брянцев так і не надав суду речові докази у вигляді нібито відібраних учасниками закриття зали ігрових автоматів мобільних телефонів. Після того як мною було вказано фа факт невідповідності номерів нібито знайденого в мене мобільного телефону й наданому Брянцевим як доказ, він не приховуючи роздратування дозволив собі облаяти суддю Почупайло на наданий мені дозвіл звірити номери наданого ним в якості доказу телефону й тими які були внесеними до протоколу. Не гидував Брянцев й скористатись послугами штатного провокатора Єременка, який виконуючи вказівку працівників Управління МВС в м. Києві дав неправдиві й обтяжуючі покази проти мене й громадського активіста імя якого до цього навіть не звучало в матеріалах досудового й судового розгляду.

Справа пошуку осіб котрі змусили Брянцева подати заяву на імя Генерального Прокурора з проханням звільнити його з органів прократури зайняла більше доби. До справи пошуку довелось залучати знайомих сотників з Самооборони. Вимушений відразу запевнити органи досудового розслідування (оскільки згідно повідомлення на сайті Прократури міста Києва, доречна громадська ініціатива чомусь спричинила порушення кримінальної справи) що геть усі особи з котрими я спілкувався були зодягнутими в балаклави й відрекомндувались мені виключно за псевдами. Не вважаю за доцільне переповідати й зміст розмови. Проте вважаю вкрай доречним повідомити наступне: громадські активісти котрі змусили Брянцева подати заяву про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням, показали кілька документів й оперативну память вилученого у Брянцева системного блоку службового компютера. Побачене неприємно вражало і водночс обурювало. З службового компютера, заступник прокурора Брянцева не соромився переглядати в мережі інтернет порнографічні сайти й грати в азартні ігри. Окрім того, на всі подані мною скарги до органів прокуратури та депутатам ВР, відповіді від імені прокурора району складав сам Брянцев. Особа на упередженість якої я скаржився й неправомірними діями якої обурювався, іменем прокурора району стверджувала, що викладені в скаргах факти не відповідають дійсності. З цієї причини, почуваюсь зобовязаним виголосити велику подяку особам котрі не панькаючись очистили органи прокуратури від аморальної і підлої істоти. Дякую вам, братове. Нехай вас Господь віддячить за добрий вчинок.

З джерел котрі заслуговують на довіру, мені стало відомо, що працівники Святошинського райвідділу МВС м. Києва, вважають що серед осіб котрі змусили Брянцева подати заяву про звільнення з органів прокуратури, був й автор цих рядків. Мушу розчарувати вас, панове. Згідно повідомлення прокуратури міста Києва, подія відбулась близько 9.30. ранку. Стверджую, що в цей час я перебував в приміщенні кінотеатру “Зоряний” де мав зустріч з діячами Комітету Визволення Політвязнів. Останні в разі потреби дадуть належні і правдиві покази.

Прикро і боляче, що в постянуковичівській Україні, громадські ініціативи продовжують ставати причиною порушення кримінальної справи. Бездушний формалізм суттєво гальмує рух до побудови реально незалежної й правової держави.

                                                                                                    Олесь Вахній