Що переможе: серце і совість чи гнів та провокації? або чи буде Берестечко-2014?

Спроба антидоту проти ін'єкцій чорної отрути провокацій у серце Майдану

Учора чув, як деякі отруйні лозунги затьмарюють свідомість людей на Майдані.

1. "Де ти був?"

Ага. Стріляють снайпери. Провокатори у безпеці. Вони можуть бути на передовій. Снайпери своїх не зачеплять.

Під вогнем снайперів провокатори теж мають вигляд справжніх безстрашних героїв.

Той, хто їм вірить, вимагає, щоб політичні лідери йшли за провокаторами під кулю снайпера.

Насправді це досить підла ворожа тактика.

Це не що інше, як спроба убивства політичних суперників. Спроба обезголовити опозицію, поставивши на її чолі або безголових, або безчесних людей.

Бажано своїх агентів.

2. "На штурм!"

"Ми йдемо на штурм зі зброєю, я вам клянуся"

Це сліпий гнів. За яким неминуче буде нове Берестечко.

І поразка. Знов на триста років. Може, тепер вже назавжди.

Насправді це втрата голови от гніву. Вимога самовільних дій.

За самовільні дії (панікерів) на війні розстрілюють. Незважаючи на заслуги.

У спокійний мирний час пояснюють згубність їх пропозицій.

3. Поки що все. Не знаю, чи знайшов слова-антидоти проти слів-отрути.

Але отрута продовжує заливатися у свідомість людей, розпалену біллю та гнівом.

Ще трохи, і відбудеться реінкарнація Леніна.

Ленін чудово розумів, що без рік чужої крові він ніколи не прийде до влади. І свідомо вимагав пролиття крові. Чужої.

"Без громадянської війни ми у Росії не переможемо!"

Сьогодні ці ленінські слова для когось знову є керівництвом для дії.