Останнім часом увагу експертів привернуло різке
зростання активності на міжнародній арені позафракційного у Верховній Раді народного
депутата України Петра Порошенка, який намагається позиціонувати себе єдиним
компромісним та вірогідним кандидатом від опозиції на посаду якщо не
прем’єр-міністра, то президента України. Навіть у якості технічного
кандидата Петро Порошенко готовий боротися зі всіх сил, щоб отримати будь-які преференції
для свого бізнесу.
Цьому процесу сприяє стрімке нарощування особистого
рейтингу, спричинене як Майданом, так і активною інформаційною кампанією «5
каналу». Зокрема, Петру Порошенку вдалося збільшити свій
президентський рейтинг в умовах Майдану, оскільки у суспільства існує запит на
гарних ораторів, які спроможні забезпечити вирішення політичної кризи мирним
шляхом. Про це навіть заявила соціолог Ірина Бекешкіна, констатуючи, що
найбільш рейтинговими опозиційними політиками є Віталій Кличко і Петро
Порошенко, у той час як Арсеній Порошенко та Олег Тягнибок втрачають
популярність.
Сьогодні Петро Порошенко чудово розуміє, що після
зникнення Майдану він не матиме такого потужнього механізму для самопіару, а кількість
його прихильників істотно зменшиться до звичайного рівня через відсутність
інформаційних приводів. У зв’язку з цим,
Порошенко покладає велику надію на маніпулятивні
технології та формування вигідної для себе громадської
думки щодо свого високого та стабільного рейтингу, на відміну від Яценюка
та Тягнибока.
Зі слів активістів «Батьківщини», з цією
метою Петро Порошенко все частіше використовує соціологічні
дослідження, які здійснюються на його замовлення Центром соціальних та
маркетингових досліджень «СОЦИС». Але, як це стверджують самі соціологи, сьогоднішній
рейтинг Петра Порошенка і його політичної сили є значно завищений, оскільки за
кожний доплюсований замовнику відсоток виконавець дослідження отримує 5 тис. дол.
США.
На думку партійців, у випадку дострокових президентських
або парламентських виборів, сформований таким чином «високий» рейтинг Петра
Порошенку дасть йому можливість продемонструвати, що саме він
замикає трійку лідерів після Глави держави та Кличка, а також позиціонувати
свою політичну партію «Солідарність» як потенційну парламентську фракцію з
більшим відсотком підтримки, ніж у КПУ та ВО «Свобода».
Привертається також увага до того, що серед останніх
вдалих PR-кроків Петра Порошенка є його участь у нещодавній 50-й Мюнхенській конференції з питань безпеки, коли він фактично
взяв на себе роль головного «лідера української опозиції».
Зокрема, Петро Порошенко першим за Яценюка сповістив
журналістам, що після закінчення зустрічі з держсекретарем
США Джоном Керрі лідери української
опозиції обговорили і домовилися про конкретні кроки щодо виходу з кризової
ситуації.
А під час фотографування зумів вклинитися
між Кличком та Яценюком, вхопивши за руку Джона Керрі задля придання значимості своїй фігурі. 
З боку це виглядало досить комічно, як стверджують
журналісти. Але якщо глянути на вказану фотографію для преси, то складається
враження що Петро Порошенко приїхав у Мюнхен не замість Олега Тягнибока, а як головний
«лідер опозиції» разом зі своїми заступниками. За розпорядженням Петра Порошенка
ця фотографія була терміново розміщена навіть на сайті «Вікіпедія», де у всій
красі представлена біографія бізнесмена і політика.
Окрім цього, як з’ясували експерти, у боротьбі з
політичними опонентами та опозиційними однодумцями, Петро Порошенко не цурається
будь-яких методів. Наприклад, через свого прес-секретаря він постійно тролить
Миколу Катеринчука у боротьбі за корону мера
м. Києва, запускаючи фейки та приписуючи це «УДАРу» (http://svobodaslova.in.ua/news/read/14134).
Такий же лист відправлено
прес-службою Порошенка від Миколи Катеринчука з адреси katerenchuk.press @
gmail.com:
За інформацією з «Батьківщини», Петро Порошенко також ретельно
дбає не тільки про власний PR, але й про чистоту своєї біографії. Як у «Вікіпедії»,
так і на його особистій сторінці в Інтернеті ви не знайдете інформацію про те,
що, наприклад, батько Петра Порошенка був засудженим...
Ось як про цю родинну «білу пляму» пише один із сайтів: «Олексій Вальцман (батько Петра Порошенка) народився 11
червня 1936 року в селі Сафяни Ізмаїльського району Одеської області в сім’ї
дрібних єврейських торгівців. В 1956 році – Олексій Вальцман одружився з
Євгенією Сергіївною Порошенко при цьому змінив фамілію з Вальцман на Порошенко.
В 1974 році – зайняв посаду директора Бендерського Дослідного
експериментально-ремонтного заводу в Молдавської РСР, де став одним із перших в
СРСР цеховиком (підпільним мільйонером).
29 листопада 1985 року Олексій Порошенко
був затриманий міським відділом внутрішніх справ м. Бендери, за розкрадання
матеріальних цінностей в особливо великих розмірах, санкція на арешт видана 2
грудня 1985 року. Наступні півроку досудового слідства Олексій Порошенко
просидів у слідчому ізоляторі м. Бандери. 20 липня 1986 року Олексій Порошенко
був засуджений вироком колегії з кримінальних справ Верховного Суду Молдавської
РСР за статтями 155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального кодексу МРСР до
5 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії
загального режиму, конфіскацією майна та позбавленням права обіймати керівні
посади строком на 5 років (кримінальна справа № 2-121/86). Судимість Олексія
Порошенка була скасована достроково актом амністії згідно ст. 1 п. „б” Указу
Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 р. (на волю він вийшов 21
серпня 1987 року).
В 1992 році – після проголошення
незалежності переїхав до Києва. В 1993 разом з сином Петром створив Концерн «Укрпромінвест».
На початку 2000-х років Олексій Порошенко, взявся за сільське господарство
Вінницької області. А уже у 2009 році, кум його сина Петра, - президент В.
Ющенко, нагородив званням «Герой України» за виявлений героїзм, під час
рейдерських атак на державні та приватні цукрові заводи, і комбінати
хлібопродуктів (елеватори). Сьогодні Олексій Порошенко-Вальцман, один, як i
його син один з найбагатших громадян України» (http://yury108.blogspot.com/2013/04/blog-post_9167.html).
Тож, політика – це брудна справа, бо політики здали Майдан
заради своїх політичних амбіцій.