Поправки до Конституції України (чернетка)

Українська хартія вільної людини + Білль про права

http://1-12.org.ua/ukrajinska-khartija-vilnoji-liudyny

 

Українська хартія вільної людини

 

Київ, 1 грудня 2012 року

 

В’ячеслав Брюховецький

Мирослав Маринович

Богдан Гаврилишин

Мирослав Попович

Євген Сверстюк

Семен Глузман

Володимир Горбулін

Вадим Скуратівський

кардинал Любомир Гузар

Ігор Юхновський

Іван Дзюба

http://1-12.org.ua/2013/12/08/2594

 

В Україні настав новий час. Звернення ініціативної групи «Першого грудня»

Дата публікації 08.12.2013

 

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2395/180/85201/

 

Любомир Гузар: Право на повстання — то є закон природи

 

 «За зброю можна братися, коли зброя звернена проти тебе»

 

— Щодо теми насильства маю питання провокативне. А якби й опоненти влади взяли до рук зброю, як би ви поставилися до таких дій?

 

— Є такі ситуації, коли збройний спротив є дозволеним. Коли влада вживає надмірну силу, народ має право збройно боронитися. Кожен iз нас має право боронитися... Сила нашого народу — у миролюбстві. Влада б’є, але не має, за що бити. Влада, яка б’є лише за те, що когось не любить, показує тим свою неміч.

 

— У конституціях деяких країн прописано право народу на повстання. Може, й нам не завадила б така норма?

 

— Не треба того прописувати у конституціях — то є закон природи. Я маю право боронити себе та своїх ближніх. Як кожна людина. І маю право відповідати такими засобами, якими на мене нападають. За зброю можна братися, коли зброя звернена проти тебе.

 

Вікіпедія. [[Поправки до Конституції США]]

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/Поправки_до_Конституції_США

 

Білль про права — неофіційна назва перших десяти поправок до Конституції США, які закріплюють основні права людини. Поправки були запропоновані Джеймсом Медісоном 25 вересня 1789 на засіданні Конгресу США першого скликання і вступили в силу 15 грудня 1791 року.

 

Поправка І

 

    Конгрес не має права видавати закони щодо впровадження будь-якої релігії чи заборони вільно сповідувати її, а також не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку і права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду.

 

Поправка ІІ

 

    Через те, що для безпеки вільної держави потрібна добре організована міліція, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися.

 

Формулювання поправки залишає можливості для різного її тлумачення (зокрема, чи розповсюджується вона на будь-яку вогнепальну зброю або тільки на зброю, яка необхідна учасникам ополчення штату). 20 листопаду 2007 року Верховний суд США прийняв до розгляду справу «Округ Колумбія проти Хеллера», в якій заперечується подібне обмежувальне тлумачення поправки.

 

Поправка ІІІ

 

    У мирні часи жоден вояк не може квартирувати в будь-якому будинку без згоди на це власника; під час війни таке розквартирування може відбуватися лише згідно з законом, що буде встановлений.

 

Поправка IV

 

    Право народу на недоторканість особи, помешкання, особистих паперів і майна не має порушуватися безпідставними обшуками і арештами; ордер на обшук і арешт має видаватися лише зі слушних причин, засвідчених присягою або підтвердженням. В таких ордерах треба докладно вказувати місце, де потрібно вчинити обшук, осіб, яких потрібно заарештувати, або речі, які мають бути вилучені.

 

Поправка V

 

    Нікого не можна притягати до відповідальності за скоєння тяжкого кримінального злочину чи іншого ганебного вчинку, інакше як за поданням або висновком великого журі присяжних, за винятком злочинів, скоєних особами, які належать до наземних чи морських збройних сил або міліції, коли ці особи перебувають на дійсній службі, під час війни чи іншої громадської небезпеки. Нікого не можна притягати до відповідальності за злочин вдруге; нікого не можна примушувати свідчити проти себе за обвинувачення в будь-якому кримінальному злочині, а також нікого не можна позбавити життя, свободи чи власності без законної процедури. Приватну власність не можна відбирати для громадських потреб без справедливої винагороди.

 

Поправка VI

 

    В усіх кримінальних справах обвинувачений повинен мати право на швидкий і відкритий суд безсторонніх присяжних зі штату чи округи, де скоєно злочин, і то ці округи закон має визначати законом наперед. Обвинуваченого треба повідомляти про зміст і причину обвинувачень, право мати зводини зі свідками позивача, за обов'язковою для усіх процедурою ставити свідків на свою користь і вдаватися до допомоги адвоката для своєї оборони.

 

Поправка VII

 

    Судові справи на підставі загального права, якщо розмір вимог перевищує двадцять доларів, належать суду присяжних, і жодна справа, розглянута судом присяжних, не повинна розглядатися вдруге у будь-якому суді Сполучених Штатів, інакше як згідно з нормами загального права.

 

Поправка VIII

 

    Не можна встановлювати надмірних застав, накладати надмірних штрафів або вдаватися до жорстоких і незвичайних покарань.

 

Поправка ІХ

 

    Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитися як заперечення чи обмеження інших прав, які належать народові.

 

Поправка Х

 

    Повноваження, що не передано цією Конституцією Сполученим Штатам і не заборонено нею окремим штатам, належать відповідно штатам або народові.

 

Поданий до розгляду 25 вересня 1789 року.

 

Білль про права ратифікований 15 грудня 1791 року.

 

Поправка XIV

 

        Кількість представників від окремих штатів визначається пропорційно до їхньої людності, враховуючи усіх мешканців кожного штату, за винятком індіанців, які не оподатковуються. Але коли на будь-яких виборах для обрання вибірників Президента чи Віце-президента Сполучених Штатів, виборів представників у Конгрес, виконавчих чи судових урядовців штату або членів законодавчих органів цього штату права голосу буде позбавлено котрогось мешканця чоловічої статі, який досягнув 21 року і є громадянином Сполучених Штатів, або коли це право буде якось обмежено, - з інших причин, ніж участь у повстанні або скоєння іншого злочину, - то кількість представників цього штату має бути зменшена пропорційно до кількості цих громадян чоловічої статі і кількості усіх громадян цього штату, які досягли 21 року.

 

        Ніхто не може бути сенатором, представником у Конгресі, вибірником Президента або Віце-президента, чи обіймати якусь цивільну чи військову посаду в уряді Сполучених Штатів або в будь-якому штаті, коли він, склавши раніше присягу як член Конгресу, урядовець Сполучених Штатів, член законодавчих органів котрогось штату чи виконавчий або судовий урядовець штату в тому, що підтримуватиме Конституцію Сполучених Штатів, потім візьме участь у повстанні або заколоті проти цієї Конституції і подасть допомогу чи підтримку її ворогам. Проте Конгрес може скасувати такі обмеження прав двома третинами голосів у кожній палаті.

 

        Державні борги, вчинені на підставі законів Сполучених Штатів, серед них борги для виплати пенсій і винагороди за виконання службових обов'язків у придушенні заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, чинні і не можуть піддаватися сумнівам. Проте ні Сполучені Штати, ні будь-який штат не можуть вимагати і не повинні сплачувати борги, вчинені на підтримку заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, і не повинні виплачувати винагороди за втрату чи звільнення будь-якого раба. Всі такі борги, зобов'язання і грошові вимоги вважатимуться за незаконні і нечинні.

        Конгрес має право забезпечувати виконання цієї статті відповідним законодавством.

 

Подана до розгляду 13 червня 1866 року.

 

Ратифікована 9 липня 1868 року.

 

http://1-12.org.ua/ukrainian-charter-of-the-free-person

 

Ukrainian Charter of the Free Person

Kyiv, December 1 2012

Signed by

Vyacheslav Bryukhovetsky

Myroslav Marynovych

Bogdan Havrylyshyn

Myroslav Popovych

Yevhen Sverstyuk

Seman Hluzman

Volodymyr Horbulin

Vadym Skurativsky

Cardinal Lyubomyr Huzar

Ihor Yukhnovsky

Ivan Dzyuba

 

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2395/180/85201/

 

Любомир Гузар: Право на повстання — то є закон природи

 

Один iз найповажніших моральних авторитетів України, колишній предстоятель УГКЦ розповів «УМ» про революційний Майдан, враження від Януковича і перспективи України на майбутнє

 

«За зброю можна братися, коли зброя звернена проти тебе»

 

Якщо припустимо так висловитись, то Блаженнійший кардинал Любомир Гузар (колишній глава Української греко–католицької церкви, котрий у 2011–му добровільно подав у відставку) — солдат усіх українських революцій. Чи то пак їхній капелан. Виступ Гузара на першому після розгону Майдану всеукраїнському вічі мав величезний успіх — кажу це як свідок того, як багатотисячний натовп завмер під сценою, з якої лунав голос Гузара. Але й до Євромайдану (у більш похмурі часи, коли теперішні двадцятирiчнi ще ходили до початкової школи) Блаженнійший Любомир не мовчав. Про досвід підтримки Гузаром маніфестантів усіх мастей та ґатунків ми говоримо також, але починаємо розмову з іншого — зі згадки про «круглі столи», організовані Леонідом Кравчуком, аби «порозуміти» противників та прихильників Євромайдану. На одному з таких заходів був присутній і 80–річний владика Любомир.

 

«Діалогу на «круглому столі» не було. Був обмін інформацією»

 

— За останні 12 років Євромайдан — це вже третя революція, якщо рахувати і «Україну без Кучми», і «помаранчевий» Майдан. Це добре чи погано, що Україну так штормить? Так наро­джується нація чи так примножуються безплідні спроби щось змінити?

 

— Думаю, перше. Так проходить становлення нації... Бачите, в 1990—1991 роках тут запанувала ейфорія, всі були захоплені. Однак і це захоплення від самого початку мало свої труднощі. Ви, говорячи про революції, не згадали іще одну — виступи студентів...

 

— Так, «революція на граніті». Голодування 1990 року...

 

— Отже... Скільки століть Україна була під ярмом. Під Польщею, Австрією, Росією тощо... Була залежна. І те, що діялося в цей час в Україні, було, так би мовити, незакономірно, тобто не так, як би мав іти розвиток у нормальній державі. З іншого боку, ми мали видатних письменників, науковців, а наприкінці ХІХ століття — певні політичні рухи, які знайшли втілення у визвольних змаганнях, на жаль, невдалих...

 

Пізніше частина українців намагалася не втратити ідентичність під владою Польщі, а інша — переживала 20—30–ті роки, Голодомор і німецьку окупацію у складі Радянського Союзу... І ось при Божій помочі — цілком несподівано — прийшла до нас незалежність... Люди, які були і лишаються при владі зараз, виховані при цілком інакшій — радянській — системі. Хтось iз них зрозумів зміни, а хтось — ні. І хоч би скільки років пройшло з того часу, ми маємо ще дуже багато радянських елементів.

 

Але ми вчимося бути державою. Ще тільки вчимося... Візьмемо економічне життя — руїна... Україна така багата країна, стільки має здібних людей, а ми тим часом — у таких колосальних фінансових клопотах, ледь–ледь врятувалися від дефолту...

 

Зараз підростає нове покоління, що матиме нагоду жити у новій державі, навіть якщо ця держава дуже невдало розвивала свої таланти. Це нове покоління, яке вже мало нагоду трохи повчитися за кордоном, прагне змін.

 

Ви згадали три майдани, три революції. Гадаю, вони є цілком закономірні. І були вони всі на користь державі, а не проти когось. Вони не мали на меті знищити Україну, вони хотіли врятувати Україну. То влада була зацікавлена у тому, аби насильством приголомшити народ, але їй то не вдалося, вона лише зганьбила себе. Бо коли хто береться робити щось насильно, той свідчить про своє безсилля. Щоб бити, не треба великої філософії.

 

— Щодо теми насильства маю питання провокативне. А якби й опоненти влади взяли до рук зброю, як би ви поставилися до таких дій?

 

— Є такі ситуації, коли збройний спротив є дозволеним. Коли влада вживає надмірну силу, народ має право збройно боронитися. Кожен iз нас має право боронитися... Сила нашого народу — у миролюбстві. Влада б’є, але не має, за що бити. Влада, яка б’є лише за те, що когось не любить, показує тим свою неміч.

 

— У конституціях деяких країн прописано право народу на пов­стання. Може, й нам не завадила б така норма?

 

— Не треба того прописувати у конституціях — то є закон природи. Я маю право боронити себе та своїх ближніх. Як кожна людина. І маю право відповідати такими засобами, якими на мене нападають. За зброю можна братися, коли зброя звернена проти тебе.

 

Вікіпедія. [[Поправки до Конституції США]]

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/Поправки_до_Конституції_США

 

На сьогодні існують 27 ратифікованих та 6 поправок, прийнятих до розгляду в легіслатурах штатів, але ще не ратифікованих. Загалом з 1789 року було подано більше 10 000 поправок. Перші 10 поправок написані «батьком конституції» Джеймсом Медісоном і прийняті єдиним законодавчим актом, відомим як Білль про права.

 

Вперше на загальнодержавному рівні одноманітно було визначено правовий статус громадянина США, окреслено сфери федерального контролю за дотриманням громадянських прав і свобод, які також вперше в історії конституційного законодавства були побудовані як заборони та обмеження, накладені в першу чергу на самі законодавчі органи.

 

В числі перших десяти поправок, які складали Білль про права, прийнятий у 1789 році містились норми, які закріплювали основні права та свободи громадян.

 

Поправка XIV

Була прийнята після Громадянської війни в США в 1868 року. Чотирнадцята поправка ввела надання громадянства будь-якій особі, що народилася на території США, і заборону на позбавлення прав інакше як за вироком суду. Гарантується рівність громадян США і забороняється ухвалення яким-небудь штатом дискримінаційних законів (у тому числі це означає дію Білля про права на всій території США); якщо при виборах який-небудь з штатів обмежує права якої-небудь категорії громадян, норма представництва цього штату в Палаті Представників повинна бути пропорційно зменшена, заборона посідати посади для повстанців проти США; забороняється відшкодування громадянам збитків, пов'язаних з їх ворожою щодо держави діяльністю або за звільнення їх рабів.

 

        Всі особи, народжені чи натуралізовані у Сполучених Штатах і які підлягають їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і штату, де вони мешкають. Жоден штат не може видавати чи застосовувати закони, що обмежують привілеї та імунітети громадян Сполучених Штатів. Жоден штат не може без законної процедури позбавити когось життя, свободи чи власності і не може позбавити когось, хто підлягає його юрисдикції, рівної охорони законом.

 

        Кількість представників від окремих штатів визначається пропорційно до їхньої людності, враховуючи усіх мешканців кожного штату, за винятком індіанців, які не оподатковуються. Але коли на будь-яких виборах для обрання вибірників Президента чи Віце-президента Сполучених Штатів, виборів представників у Конгрес, виконавчих чи судових урядовців штату або членів законодавчих органів цього штату права голосу буде позбавлено котрогось мешканця чоловічої статі, який досягнув 21 року і є громадянином Сполучених Штатів, або коли це право буде якось обмежено, - з інших причин, ніж участь у повстанні або скоєння іншого злочину, - то кількість представників цього штату має бути зменшена пропорційно до кількості цих громадян чоловічої статі і кількості усіх громадян цього штату, які досягли 21 року.

 

        Ніхто не може бути сенатором, представником у Конгресі, вибірником Президента або Віце-президента, чи обіймати якусь цивільну чи військову посаду в уряді Сполучених Штатів або в будь-якому штаті, коли він, склавши раніше присягу як член Конгресу, урядовець Сполучених Штатів, член законодавчих органів котрогось штату чи виконавчий або судовий урядовець штату в тому, що підтримуватиме Конституцію Сполучених Штатів, потім візьме участь у повстанні або заколоті проти цієї Конституції і подасть допомогу чи підтримку її ворогам. Проте Конгрес може скасувати такі обмеження прав двома третинами голосів у кожній палаті.

 

        Державні борги, вчинені на підставі законів Сполучених Штатів, серед них борги для виплати пенсій і винагороди за виконання службових обов'язків у придушенні заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, чинні і не можуть піддаватися сумнівам. Проте ні Сполучені Штати, ні будь-який штат не можуть вимагати і не повинні сплачувати борги, вчинені на підтримку заколоту чи повстання проти Сполучених Штатів, і не повинні виплачувати винагороди за втрату чи звільнення будь-якого раба. Всі такі борги, зобов'язання і грошові вимоги вважатимуться за незаконні і нечинні.

        Конгрес має право забезпечувати виконання цієї статті відповідним законодавством.

 

Подана до розгляду 13 червня 1866 року.

 

Ратифікована 9 липня 1868 року.