Манифест.

Кризис не начался с началом массовых протестов и выступлений, он развивался долгие годы, и частично даже был унаследован нынешней властью от предшественников. Но именно усилия текущего Президента по укреплению собственной власти и построению тоталитарного общества нанесли смертельный удар тем самым механизмам, окончательно разрушив не только баланс власти, но и ее институты как таковые, включая саму президентскую вертикаль. Разрушили путем окончательной дискредитации в глазах народа и международного сообщества, что не позволяет им по итогу выполнять возложенные на них задачи и функции, и обеспечить выход из текущего кризиса. 

Дело даже не в борьбе разных политических сил внутри страны, в условиях даже весьма конструктивного поведения оппозиции (и ее слабости), вне острой фазы конфликта - власть не смогла обеспечить нормального развития экономики, о чем свидетельствуют все показатели, поставила страну на грань дефолта, заставив прибегнуть к экстренной внешней помощи. Власть не смогла обеспечить нормальную защиту прав и собственности, что привело (в том числе) к катастрофическому падению деловой активности и инвестиционной привлекательности, что стало одним из факторов угнетающих экономику. Государство не смогло придерживаться обозначенных целей и приоритетов во внешней политике, что привело к очень значительным имиджевым потерям и не смогло защитить экономические интересы страны. Власть не способствовала нормальному внутриполитическому процессу, что наряду с глубокой дискредитацией существовавшей ранее оппозиции воспрепятствовало так-же и появлению каких-то новых политических сил способных к конструктивной и плодотворной работе. 

Все это привело к росту напряженности в обществе, и недовольства существующим положением вещей, но власть не смогла (да и не захотела) организовать в обществе диалог и участвовать в нем. Диалог что мог разрешить существующие противоречия и хотя-бы сгладить остроту конфликта. Вместо того попытки монополизации политического и информационного пространства, всех ветвей и институтов власти и самих общественных процессов загнали все эти противоречия в глухой угол, и многократно их усилили. Перевели этот процесс на совершенно новый уровень, где их решение цивилизованным путем оказалось просто невозможно. Последовательное игнорирование мнения общества и оппозиционных политических сил, манипулятивное отлучение их от всех законных и цивилизованных инструментов реализации своих прав и отстаивания своей позиции - вывело конфликт на уровень массовых уличных протестов, с требованием смены власти.  

Хочу напомнить что именно Президент страны является гарантом Конституции, и несет полную, замечу еще раз ПОЛНУЮ ответственность за сложившуюся ситуацию. Тем более что он много лет имел всю полноту полномочий, и даже более того. Столкнувшись с кризисом он допустил (или намеренно совершил) ряд грубейших нарушений прав граждан и Конституции страны, в том числе и руками правоохранительных органов. Была практически уничтожена парламентская процедура в попытке еще более усилить полномочия власти в ущерб правам граждан. Но это не принесло желаемого эффекта и лишь усилило противостояние в обществе. По итогу ситуация дошла до уличных боев и жертв, по сути до гражданской войны что несет угрозу самому существованию государства. Практически прекратил свое действие закон, нарушаемый что самими правоохранительными органами, причем публично и цинично, так и вообще неизвестными силами что не встречает со стороны закона и государства эффективного сопротивления, и даже такого сопротивления попыток. Власть сама прибегла в силовом противостоянии к услугам парамилитарных формирований граждан (а возможно и иностранных граждан) и наемников, в том числе из числа правоохранителей, что резко противоречит всем законам и Конституции страны.

Дальнейшее продолжение этого противостояния, и тем более эскалация насилия уже не может исчерпать конфликт а приведет лишь к его усилению и приумножит жертвы. А так-же похоронит под собой остатки Конституции, закона и государственных институций включая правоохранительные органы и судебную власть. Поскольку уже сегодня, действуя далеко за рамками правового поля власть не в состоянии взять под контроль ситуацию. Дальнейшая эскалация насилия есть совершенно неприемлемым вариантом. Но проблема еще и в том, что даже победив в силовом противостоянии эта власть не сможет править этой страной, поскольку потеряла всякую легитимность и уважение в глазах большинства граждан, и конфликт в обществе лишь усилится. Что приведет к продолжению борьбы еще более опасными средствами включая терроризм и государственный террор. И уж в любом случае это не позволит восстановить ни нормальные демократические институты в стране, ни ее экономику. В результате государство ждет неизбежная гибель, и власть погибнет вместе с государством, как и множество его граждан. 

Потому взывая к политической, и даже исторической ответственности о которой так много говорил Президент в период своего правления и избирательной кампании - призываю его добровольно уйти в отставку. Это единственный путь выхода из сложившейся ситуации. Можно обсуждать детали этой отставки, гарантии, принципы формирования переходного правительства и процедуру формирования новой власти, но принципиальное решение должно быть принято еще у этой опасной черты перед которой стоит все общество. Это совершенно не означает передачу власти в руки нынешней оппозиции, проблема и вопрос не в персоналиях и личной борьбе, а в том самом принципе политической ответственности, нынешняя власть должна уйти. Каким-бы трудным не было это решение. И какие-бы сложности и трудности не представлял этот процесс для страны - это ничто по сравнению с той пропастью что ждет нас всех если этого шага не сделать. Должен уйти Президент, и должна уйти в прошлое та система которую он строил. Ибо реальность показала нам ее неэффективность и нежизнеспособность. 

Я прошу вспомнить те присяги что приносились при вступлении в свои посты и статусы и Президентом, и народными депутатами, судьями, правоохранителями, военными. Настал час их исполнить. Вы уже не можете защитить Конституцию, страну или закон, всего этого уже просто нету. Это было разрушено, и в том кстати ваша вина. Вы допустили это, все вы. Все что вы можете - это попытаться сохранить то немногое что осталось. Народ прежде всего. Жизни людей. Остатки независимости. Право народа построить себе страну взамен разрушенной. Нет большего преступления чем добить все это, в попытках исправить положение усугубляя прошлые ошибки. У вас уже нету права на эти попытки, вы его потеряли разрушив то что получили, то что вверила вам страна и народ. Одумайтесь. 

______________________________________________________________________

Українська версія вкрай недосконала. 

______________________________________________________________________

Наявна в країні ситуація вже з упевненістю дозволяє стверджувати що ані припинення масових заворушень , ані вихід з суспільної кризи , ані взагалі нормальне функціонування країни при поточній владі вщент неможливе. Послідовне руйнування усіх без винятку інститутів суспільства , включаючи Конституцію , законодавство , судову та виконавчу владу , парламентський та виборчий процес , права та свободи громадян , бізнес-клімат та засади зовнішньої політики поставило саму країну на грань краху і позбавило суспільство всіх можливих інструментів та інституцій що могли - б забезпечити вихід з кризи , реалізацію громадянами своїх прав і свобод .

Криза не почалася з початком масових протестів і виступів , вона тривала довгі роки , і частково навіть була успадкована нинішньою владою від попередників. Але саме зусилля поточного Президента щодо зміцнення власної влади та побудови тоталітарного суспільства завдали смертельного удару тим самим механізмам , остаточно зруйнувавши не тільки баланс влади , але і її інститути як такі , включаючи саму президентську вертикаль. Зруйнували шляхом остаточної дискредитації в очах народу і міжнародного співтовариства , що не дозволяє їм за підсумком виконувати покладені на них завдання та функції, і забезпечити вихід з поточної кризи .

Справа навіть не у змаганнях різних політичних сил всередині країни , в умовах навіть дуже конструктивної поведінки опозиції (і її слабкості ) , поза гострою фазою конфлікту - влада не подужала забезпечити нормального розвитку економіки , про що свідчать всі показники , привела країну на межу дефолту , змусивши вдатися до екстреної зовнішньої допомоги . Влада не змогла забезпечити нормальний захист прав і власності , що призвело (у тому числі) до катастрофічного падіння бізнеової активності та інвестиційної привабливості , що стало як один з факторів що пригнічують економіку . Держава не змогла дотримуватися позначених цілей і пріоритетів у зовнішній політиці , що призвело до дуже значних іміджевих втрат і не змогло захистити економічні інтереси країни. Влада не сприяла нормальному внутрішньополітичного процесу , що поряд з глибокою дискредитацією існувавшої раніше опозиції перешкодило також появі будь-яких нових політичних сил здатних до конструктивної та плідної роботи.

Все це призвело до зростання напруженості в суспільстві , і невдоволення існуючим станом речей , але влада не змогла (та й не захотіла ) організувати в суспільстві діалог і брати участь в ньому. Діалог що міг розв'язати існуючі протиріччя і хоча - б дещо залагодити конфлікт. Замість того спроби монополізації політичного та інформаційного простору , всіх гілок та інститутів влади і самих суспільних процесів загнали ті протиріччя в глухий кут , та багаторазово їх підсилили. Перевели цей процес на абсолютно новий рівень, де їх рішення цивілізованим шляхом виявилося просто неможливим. Послідовне ігнорування думки суспільства і опозиційних політичних сил , маніпулятивний відлучення їх від всіх законних і цивілізованих інструментів реалізації своїх прав і відстоювання своєї позиції - вивело конфлікт на рівень масових вуличних протестів з вимогою зміни влади.

Хочу нагадати що саме Президент країни є гарантом Конституції , і несе повну , зауважу ще раз ПОВНУ відповідальність за ситуацію, що склалася . Тим більше що він багато років мав всю повноту повноважень , і навіть більше того. Зіткнувшись з кризою він допустив (або навмисно скоїв ) ряд грубих порушень прав громадян і Конституції країни , в тому числі і руками правоохоронних органів. Була практично знищена парламентська процедура в намаганні ще більш посилити повноваження влади на шкоду правам громадян. Але це не призвело до бажаного ефекту та лише посилило протистояння в суспільстві. За підсумком ситуація дійшла до вуличних боїв і жертв , по суті до громадянської війни що несе загрозу самому існуванню держави . Практично припинив свою дію закон , що порушується самими правоохоронними органами , причому публічно і цинічно , та й взагалі невідомими силами що ні зустрічає з боку закону і держави ефективного опору , або такого опору спроб. Влада сама вдалася в силовому протистоянні до послуг парамілітарних формувань громадян ( а можливо і іноземних громадян) та найманців , у тому числі з числа правоохоронців , що різко суперечить всім законам і Конституції країни.

Подальше продовження цього протистояння, тим більше ескалація насильства вже не може вичерпати конфлікт а призведе лише до його посилення і примножить жертви. А так-же поховає під собою залишки Конституції , закону і державних інституцій включаючи правоохоронні органи та судову владу. Оскільки вже сьогодні , діючи далеко за рамками правового поля влада неспроможна опанувати ситуацію. Подальша ескалація насильства є абсолютно неприйнятним варіантом. Проблема ще й у тому , що навіть отримавши перемогу у силовому протистоянні ця влада вже не зможе правити цією країною , оскільки втратила будь-яку легітимність і повагу в очах більшості громадян , і конфлікт у суспільстві лише посилиться. Що призведе до продовження боротьби ще більш небезпечними засобами включаючи тероризм і державний терор. І вже в будь-якому випадку це не дозволить відновити ні нормальні демократичні інститути в країні, ні її економіку. У результаті держава чекає неминуча загибель , і влада загине разом з державою , як і безліч ії громадян.

Тому волаючи до політичної , і навіть історичної відповідальності про яку так багато говорив Президент в період свого правління й виборчої кампанії - закликаю його добровільно піти у відставку. Це єдиний шлях виходу з ситуації, що склалася . Можна обговорювати деталі цієї відставки , гарантії , принципи формування перехідного уряду і процедуру формування нової влади , але принципове рішення має бути прийняте ще до цієї небезпечної межі перед якою стоїть все суспільство. Це аж ніяк не означає передачу влади в руки нинішньої опозиції , проблема і питання не в персоналіях і особистій боротьбі , а в тому самому принципі політичної відповідальності , нинішня влада повинна піти. Яким - би важким не було це рішення. І які - б складності і труднощі не створював цей процес для країни - це ніщо в порівнянні з тією прірвою що чекає нас усіх якщо того кроку не зробити. Має піти Президент , і повинна піти в минуле та система яку він будував. Бо реальність показала нам її неефективність і нежиттєздатність .

Я прошу згадати ті присяги що приносилися при вступі у свої пости і статуси  Президентом , народними депутатами , суддями , правоохоронцями , військовими. Настав час їх виконати . Ви вже не можете захистити Конституцію , країну або закон , всього цього вже немає . Це було зруйновано , і в тому речі ваша вина. Ви допустили це , всі ви . Все що ви можете - це спробувати зберегти те що залишилося. Народ перш за все. Життя людей. Залишки незалежності. Право народу побудувати собі країну замість зруйнованої . Немає більшого злочину ніж добити все це , в спробах виправити становище повторюючі минулі помилки . У вас вже немає права на ці спроби , ви його втратили зруйнувавши те що отримали , те що довірила вам країна і народ. Схаменіться!