РАБотати чи стати Щасливим

«в пошуках щастя, або чому люди змінюють роботу»

       За результатами досліджень спеціалістів HR серед причин, з яких люди як правило змінюють роботу виявили наступні -

Щоб просунутись по кар’єрній драбині.
Щоб більше заробляти. Абсолютно очевидна причина. Навіть у компаніях, які працюють в одній і тій же сфері, зарплати можуть суттєво відрізнятися. Іноді початкова зарплата в новій компанії може виявитися вищою, ніж та, що людина отримувала у попередній.

Щоб отримувати більше бонусів та заохочень від роботодавця. Безкоштовні обіди, медичне страхування, абонемент в спортклуб, куплений ноутбук, напої в холодильнику і т. п. – до стимулювання співробітників подібними засобами приходить все більша та більша кількість роботодавців.

Також, щоб тратити менше часу на шлях до роботи.
І щоб зменшити нестерпно високий рівень стресу. У сучасному суспільстві слова „Робота” і „Стрес” стали майже синонімами. За результатами досліджень, проведених компанією ComPsych, 60% людей працюють у стані безперервного стресу, який здатен довести людину до повної нездатності займатися інтелектуальною діяльністю. Ще 33% опитаних повідомили, що вони працюють у стані стресу, але здатні керувати своєю реакцією на навантаження. Серед основних причин стресу на роботі можна назвати погані стосунки між людьми, високе навантаження та незручний робочий графік (а також необхідність працювати більше або довше, а іноді – навіть вдома після закінчення робочого дня).

       Так говорять сумні, скупі рядки якогось, невідомо чому, проведеного аналізу. Гадаю, більшість погодиться зі всім оголошеним вище. І взагалі, що тут обговорювати?

       Насправді потрібно відкрито говорити на цю тему. Назву її - Сучасне рабство, бо для більшості жителів мегаполісу мотивація до роботи є саме такою (РАБочий).

       Сучасний раб змушений працювати без упину до смерті, бо коштів, зароблених в місяць вистачає, щоб оплатити житло (оренда), їжу і проїзд. Весь рік людина складає на відпочинок на березі Середземного Моря. Потім знову стартує на нове коло (новий РАБочий рік). Оскільки, грошей у сучасного раба вистачає завжди тільки на 1 місяць, то він змушений працювати все життя до смерті так і не поживши жодного дня повноцінно. Державна пенсія також є великою фікцією, так як у раба-пенсіонера вся пенсія йде на житло і їжу, якщо захворіє, то все йде на ліки, тоді навіть на їжу не залишається.

       Також, механізмом прихованого примушення рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдо потрібні товари (“стрьомні понти”), котрі нав’язують за допомогою реклами, піару. Сучасний раб втягнутий в безкінечну гонитву за «новинками».

       Ще одним механізмом економічного примушування сучасних рабів є кредитна система, з «допомогою» якої сучасні раби все більше і більше потрапляють в кредитну кабалу. Борг, що тисне на сучасного раба, добре його стимулює до роботи навіть за мізерну плату. Ледве виплативши кредит, людина бере наступний, бо “потрібно спішити жити”. Роки минають, а “жити” хочеться уже.

       І тепер час задати питання «чи людина відчуває себе щасливою змінивши одну роботу на іншу, отримавши нові ліпші умови? І як надовго їй вистачить того щастя?»

Можливо є певна категорія людей, для яких такі обставини життя є звичними, нормальними, прийнятними. От тільки, як правило, при зустрічах зі знайомими, друзями в компаніях темою обговорення номер один є скарги на керівника, колектив, відсутність часу і несправедливу оплату, скорочення штату «про яке вже поповзли чутки» та невизнання роботодавцем наших колосальних заслуг. Підіть до бару чи кафе у п'ятницю і підслухайте розмову “крутих суперпотрібних менеджерів” про “тупих нічогонероблячих директорів чи власників компаній” в яких наші менеджери тіль РАБочі.

Отже, свідомо чи несвідомо наймана людина відчуває внутрішню напругу. Всередині сидить відчуття втрати найдорогоціннішого – часу…бо продаємо його по суті за безцінь, хто за 15 грн./год, хто набагато дорожче (при зарплаті 10 000 грн/міс, виходить 36 грн/год). Та чи можна якоюсь сумою оцінити годину Твого життя? Це година, яку Ти відриваєш від своїх рідних, дітей, батьків чи коханої Тобі людини. Сьогоднішній день буде останнім в житті для 1 648 українців. 1 582 із них так і нереалізували себе. Колись буде Твій останній день в житті. Де Ти його зустрінеш: вдома з рідними чи на РАБоті, залежить тільки від Тебе. Яку відповідь Ти даси собі: я прожив як усі 1 582 чи побудував будинок, поставив на ноги своїх дітей, батькам забезпечив достойну старість, прожив гідно... Я - Щасливчик.

Що з цим робити? Питання відкрите.

Чи далі ненавидіти вечірній час в Неділю, бо завтра Понеділок? Чи ховатись в якомусь хобі від буденного стресу?

Для Тебе досягнення щастя - мета в житті чи процес?

Щоб дійти потрібно знати куди йти.

Бажаю Тобі ЩАСТЯ!