Петро Порошенко як Чахлик Невмирущий ЄвроМайдану. Частина 3.

10 січня народний депутат України Петро Порошенко виступив на щорічній неформальній зустрічі міністрів ЄС та пообіцяв політикам зробити все для асоціації з ЄС.

Під час зустрічі було представлено план дій до підписання Угоди про асоціацію, який «базується на демократії та європейських цінностях і дозволить реалізувати євроінтеграційний напрямок нашої держави. Ми також сформували його чіткі напрямки після підписання співпраці з Європейським Союзом», – заявив Порошенко.

Окрім цього, відбулися закриті двосторонні зустрічі та консультації, а точніше оглядини як одного з кандидатів в президенти, Петра Порошенка з заступником державного секретаря США з європейських і євразійських питань Вікторією Нуланд міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом, міністром закордонних справ Литви Лінасом Лінкавічусом, депутатом Європейського парламенту (група Європейської Народної партії), засновником і лідером «Саюдіса», екс-спікером Литовського сейму Вітаутасом Ландсберґісом.

Тож політик, розраховуючи на свою підтримку США та Європою, пообіцяв зробити все для асоціації з ЄС, критикуючи неспроможність лідерів опозиції та «паплюжуючи» владу... Ясно, що ця інформація не могла не насторожити Яценюка, який робить ставку на США, Кличка, який сподівається на допомогу Німеччини та США, та Тягнибока, який апелює до Галичини та ультрарадикальних організацій Європи, і які мають до того ж власне бачення політичної самореалізації.  

Cьогодні Петро Порошенко за будь-яку ціну намагається усіх переконати, що він завжди був чи є опозиціонером. Але тільки опозиціонером до Юлії Тимошенко, з лідерами партії якої заграє, і свого часу трохи до Кучми. «Свободу» ненавидить за антисемітизм, а спортсмена Кличка не вважає самодостатнім політиком.   

По відношенню до нинішньої влади політик є одним із засновників Партії регіонів та працював у команді Азарова. Влада його завжди цікавила тільки з точки зору її використання для розвитку свого бізнесу, а не на благо народу.

У цьому контексті цікаве дослідження провели «Наші Гроші». З їх точки зору, «наявність державних підрядів є важливим симптомом близькості чи віддаленості будь-якого бізнесмена до влади». Тож «Наші Гроші» «проаналізували «Вісник державних закупівель» на предмет трьох компаній, пов’язаних з ім’ям Порошенка. Вийшло симптоматично(http://nashigroshi.org/2013/09/30/systemnyj-poroshenko/).

ТОВ «Укравтозапчастина» – 457 млн грн. за шість років, з них 386 мільйонів за роки Януковича.

«Укравтозапчастина», яка торгує запчастинами, аграрною технікою та автошинами, раніше належала холдингу «Укрпромінвест» Порошенка. Зараз на фірмі стверджують, що її власником є Олег Зімін, давній бізнес-партнер Петра Олексійовича.

Сімейство компаній «Богдан» 979 млн грн. з 2008 року. При цьому лише 75 млн грн. припали на «тимошенківські» 2008-2009 роки. Тобто понад 90% від мільярда припало на часи Януковича.

У Порошенка стверджують, що він продав корпорацію «Богдан». Дійсно, ще у 2009 році Порошенко продав свою мажоритарну частку своєму давньому бізнес-партнеру топ-менеджеру «Богдана» О. Свинарчуку, але при цьому залишився у бізнесі. Після покупки Свинарчук позичив у Порошенка 100 млн. доларів США для розвитку бізнесу. Але через кризу попит на автомобілі впав у сім разів і Свинарчуку прийшлося в рахунок боргу віддати Порошенку свої акції в кондитерській корпорації «Roshen» та інших бізнесах. До того ж сам Свинарчук розповідав, що вони разом з Порошенком продовжують володіти мережею автосалонів.

Саме за часів перебування Порошенка міністром економрозвитку було прийнято рішення про введення додаткового мита на імпортні автомобілі, що нині лягло важким ярмом на шию українців, але він не дав тоді цьому документові ходу, щоб уникнути звинувачень в конфлікті інтересів.

ПрАТ «Київський завод електротранспорту» у 2011-2013 роках, коли акціонером фірми стала фірма «Богдан-електротранс», отримало на тендерах «Київпастрансу» 115 млн. грн.

Як пише видання, «не тільки наші підрахунки показують покращення життя Петра Олексійовича за часів Віктора Федоровича. Журнал «Форбс-Україна» з 2011 року веде свій рейтинг найбагатших українців. І в ньому Порошенко демонструє неухильну динаміку – тільки вгору».

Згідно рейтингу найбагатших українців-2013 від «Forbes», Порошенко вже сьомий зі статками $1,6 млрд., що вдвічі краще ніж два роки тому (http://nashigroshi.org/2013/04/28/rejtynh-najbahatshyh-ukrajintsiv-2013-vid-forbes/).

Сумніваємось, що такими ж статками можуть похизуватися учасники ЄвроМайдану, яких, нібито, віддалений від влади активіст помаранчевих революцій Петро Порошенко намагається заставити продовжувати протестну акцію.

При усіх розкладах, у виграші залишиться Петро Порошенко, як це вже було неодноразово і чхати йому на народ. Пригадаймо, як ще взимку 2012 року громадськість України розгорнула в інтернеті через соціальні мережі широку кампанію проти «партіота» України Петра Порошенка, оскільки всі обгортки його продукції «Roshen» почали випускатися замість української – російською мовою. 

Петро Порошенко, нібито, зреагував на реакцію громадськості, скликавши Раду директорів, яка прийняла рішення повернути українську мову призначеній для продажу в Україні продукції «Roshen». Однак, попри заяви П. Порошенка про те, що «українські товари на українському ринку мають бути українською мовою», що «Roshen» – це не просто бізнес, це один з брендів України в світі», що «питання, які стосуються мови, суверенітету і територіальної цілісності – це державні питання», продукція «Roshen» і досі продовжує випускатися в Україні в російськомовних обгортках (http://maidanua.org/2013/05/poroshenko-tak-i-ne-ukrajinizuvav-roshen/).

Адже, вигідно було Петру Порошенку і у 1998 році, коли він йшов на вибори до Верховної Ради за підтримки СДПУ(о). І тільки на початку 2000 року про Порошенка заговорили у зв’язку з його виходом із фракції та партії. Коли постало питання про те, що Порошенко має покласти партійного квитка члена СДПУ(о), виявилося, що він його ніколи не мав.

Тобто всі його вважали членом партії СДПУ(о), він був членом Політбюро, але при цьому у дійсності не був членом партії. Незважаючи на це, дворічне «перебування» в лавах цієї партії позитивно позначилося на бізнесі Порошенка. Він мав своєрідну парасольку, під якою міг розвивати свої дітища – дочірні структури «Укрпромінвесту».

З настанням 2001 року і політичної кризи ні в кого не виникало ілюзій стосовно Петра Порошенка та його політичної позиції. Для більшості оглядачів і експертів він був олігархом – і цим усе сказано. Він володів заводами, банками, медіальними проектами, партією, своєю фракцією в парламенті. Вимагати від нього підтримати опозицію було нереально.

Згодом, потрапивши до свого кума Ющенка, Порошенко забронював за собою роль правої руки лідера блоку, а також місця для цілої низки своїх однопартійців у прохідній частині виборчого списку. Він зробив ставку на Ющенка і саме з ним пов’язав свою перспективу, а згодом зрадив і йому, і ідеям «Нашої України». Природно, що з приходом Порошенка в «Нашій Україні» з’явилися суперечності, які в кінцевому результаті привели до розколу цієї партії, як і нині з приходом Порошенка та лідерів опозиції і гомосексуалістів на кшталт Портнікова до ЄвроМайдану ми спостерігаємо стагнацію цього руху, приховану боротьбу між Порошенком, Яценюком, Кличком  та Тягнибоком за лідерство.

На думку політологів, сьогодні Порошенко намагається повернутися у велику політику не заради народу, до якого так апелює та дуже яскраво демонструє себе на ЄвроМайдані та в інших подіях, пов’язаних з європейською інтеграцією, а з метою реалізації власних політичних амбіцій та розвитку свого бізнесу.  

Вкотре Петро Порошенко виставляє себе як опозиційний кандидат і знову діє на опозиційному полі. І для цього є усі підстави, оскільки, на думку його близького друга Юрія Луценка, узгодження кандидата в президенти від опозиції на виборах 2015 року має проводитися з урахуванням думок Тимошенко і Порошенка. Нібито, така кулуарна домовленість між Луценком та Тимошенко вже існує на противагу Яцинюку, Кличку і Тягнибоку. 

З цією метою він відродив у червні 2013 року партію «Солідарність», яка розгортає свої структури на місцях. За інформацією голови цієї партії і давнього побратима Порошенка депутата від «Батьківщини» Юрія Стеця, Петро Порошенко мав зустрічі з партактивом, «місцевими елітами» і представниками інших політичних сил, які готові співпрацювати з «Солідарністю». Петро Порошенко та Юрій Стець мають конкретні плани на партію: вона буде активним політичним гравцем під час президентської кампаніїї 2015 року і парламентської – 2017 року та повинна перебрати на себе значну частнину електорату Яценюка, Кличка та Тягнибока.

При цьому, політологи схильні вважати, що Порошенко на виборах-2015 року може повторити феномен Тігіпка, що дуже сильно вдарить по іміджу опозиції та її лідерів.

Незважаючи на це, участь Порошенка у президентській кампанії дасть можливість йому в подальшому претендувати на високі посади при будь-якій владі і підтягувати до влади свою команду, а народ, який сьогодні є на ЄвроМайдані і якого так «щиро» закликає нардеп Порошенко до повалення влади, так і залишиться сам по собі.

Разом з цим, сьогоднішні події на ЄвроМайдані та недавній форум євромайданів у Харкові, який проігнорували лідери опозиції через розбіжність у поглядах, вказують на негативне для опозиції його завершення, як це вже було зі Всеукраїнською безстроковою акцією «Вставай, Україно!», а також спад протестних настроїв та розкол самого ЄвроМайдану.

У цій ситуації стагнація ЄвроМайдану, за оцінками політологів, призведе до подальшого поглиблення розколу в опозиції та загострення підкилимної політичної боротьби між Яценюком, Кличком і Тягнибоком за президентські лаври.

Частина 1 http://blogs.korrespondent.net/users/blog/cochkins/a129634

Частина 2 http://blogs.korrespondent.net/users/blog/cochkins/a129861