Не забуваймо ж, журналісти, про нашу етику в сьогоденній Україні!

Журналістська етика

Кожна влада перед суспільством несе певні обов’язки та має певні права, що регулюються загальнолюдською етикою. Кожна подія несе певний урок для суспільства та країни в цілому і завжди існувала «4 влада» - засоби масової інформації, що покладають обов`язки на журналіста: бути уважним, вибирати теми для написання, якими методами користуватися аби здобути потрібну інформацію, опублікувати з фактами. Це являється лише настановчим шагом, та існують й інші речі, на мою думку, найголовніші від усього вищенаписаного.                                                                                     Кожен журналіст – людина з власною долею, набутим досвідом в житті, на цьому саме й формується журналістська етика – на основі власного життя до якого додається як життєвий досвід, так і професійний. Все має залежати від самого фахівця, має керуватися лише власною совістю і найголовнішим - бути чесним, в першу чергу, перед самим собою, бо головним обов’язком виступає інформування громадськості про найсуттєвіші події у світі, тому якість продукту має відповідати усім «ГОСТ».                                                                                      16 вересня 2001 року став знаковим в світовій журналістиці, у зв’язку із зникненням назавжди відомого журналіста Георгія Гонгадзе. В той час з’явилася ідея щодо створення Комісіїї з журналістської етики, саме в той 2001 рік було підготовлено проект «Етичного кодексу українського журналіста». З цього і розпочинаються найцікавіші теми не тільки в галузі журналістики, а й з поєднанням психології.                                                                          Повернемося до етики. Що собою являє це слово, чому в деяких школах навіть існує предмет «етика», чим важливий цей термін? Старогрецький Арістотель ввів поняття «етика» ще в IV столітті до н.е. і вважав, що моральність залежить від виховання та знань, коли людина не тільки знає про добро чи зло, а й прагне творити добро. «Мораль» же виникла пізніше і стала предметом етики, сукупністю норм і правил, якими людина керується у своєму житті.                           Отже,  у нашому, журналістському середовищі, маємо керуватися внутрішніми переконаннями, розумінням що можна робити, а чого – ні. Але ми не маємо права забувати, що окрім власних етичних правил, є й корпоративні: кодекси, редакційні настанови, основні правила поводження журналіста з інформацією, людьми.                                                                                                                           Тому користуючись нашими правами «4 влади»:

-         здобувати інформацію;

-         мати до неї безперешкодний доступ;

-         критикувати всіх, хто завинив перед суспільством;

-         зберігати у таємниці джерела інформації (якщо цього потребують обставини)

Журналісти не повинні забувати й про свої обов’язки:

-         чесне, точне та висвітлення подій, поведінки окремих осіб;

-         пошук істини та її оприлюднення, тому з фактами потрібно бути обережним, не перекручувати, перевіряти інформацію, уникати помилок;

-         брехати неприпустимо;

-         важливими мають бути офіційні-неофіційні джерела інформації;

-         розмежовувати факти від коментарів та аналізу;

Окремим обов’язком та завданням є проінформування населення про дії та рішення влади, бо журналістика та влада – взаємозалежні, сьогодні точиться неймовірно жорстока війна між ЗМІ та владою за право на панування в Україні, прикладом можуть слугувати події 11 грудня 2013 р. в м. Київ. на «Євромайдані» про деталі усього присущого не тільки в політиці, а й журналістиці розповідають наступні посилання:

1.    http://www.telekritika.ua/profesija/2013-09-20/86023?theme_page=0&

2.    http://www.telekritika.ua/pravo/2013-09-17/85076

3.    http://osvita.mediasapiens.ua/material/25975

4.    http://www.telekritika.ua/daidzhest/2013-12-17/88567

5.    http://www.telekritika.ua/pravo/2013-12-15/88503

6.    http://www.telekritika.ua/prava/2013-12-13/88457

7.    http://www.telekritika.ua/profesija/2013-12-12/88441

8.    http://www.telekritika.ua/pravo/2013-12-11/88400

Пересічні громадяни не мають безпосереднього доступу до офіційних документів та засідань владних інституцій, тому журналісти – «сторожові пси» демократії, що не мають не допускати зловживань і проявів авторитаризму в суспільстві.