“Затоптане світло. Нелюдяні вчинки і кров. Останні рубежі.”

Новий рік – нова країна? Чи, може, Новий рік – нова Руїна? “Пси режиму” вправно відпрацьовують владні сценарії, нещасні і знівечені люди – замкнені в ізоляторах а надія ще є.

Останній рубіж тримається на волі наших співвітчизників. Сьогодні гарантом стабільності і законності, Конституції вже є не та людина, яка вчора цинічно посміхалась за круглим столом, відтепер наш гарант – український народ. Саме тому їх так хочуть зламати. Зламати морально і забрати останнє. Бо людські цінності – лише пафосне гасло для ділків з Банкової і нікчем з Кабміну.

Це таки сталося. Я хочу подякувати Вам, Вікторе Федоровичу, за те, що ви відграли свою історичну роль. Далі – чистий аркуш. І його напишете вже не Ви, і не ваша сім'я. Інвестуючи заздалегідь в зміцнення силових структур (я ознайомлювався з бюджетом) Ви мабуть здогадувалися, що щось буде не так. Що будь-який механізм, не об'єднаний чіткою метою і практичним результатом – нікчемний. І такий режим – режим комфортної зони “для своїх” - має бути повалено. Сьогодні ви отримали рішучу відповідь. Мільйони громадян довели своє право приймати участь у державотворчих процесах, і що для вас найстрашніше, так це те, що вони будуть стояти до кінця. Адже в них немає вибору. І вони відбирають його у вас. На Майдані ллється кров – я бачу Ваше звернення з екрану. Людей, постраждалих у нелюдській бойні, кидають за грати – ви впевнено сидите за круглим столом. Це явна ознака слабкості. А зміни – вони вже близько....

Преамбула.

Минув деякий час після розправи над молодими людьми на Майдані. Спецпризначенці, діяльність яких не регламентується жодним папером, отримали задоволення, вклавши всі свої тваринні інстинкти і відвівши душу лупцюючи і калічачи людей. Їх наздоганяли на нічних вулицях, по одному, били зі спини. В порушення постанови Кабміну, яка регламентує використання спецзасобів, свідомо наносячи удари по життєво важливих точках. Перша кров пролилась. Але цього було замало. 1 грудня 2013 року відбувається свідома провокація під стінами Адміністрації Президента. При цьому силові структури і невідомі, яких прийнято називати “тітушками”, діють спільно за попереднім узгодженням (окремі “тітушки” досить впевнено почували себе в тилу спецпідрозділу, про що є відеодоказ). Спочатку за планом начебто невідомо звідкіля з'являється екскаватор. Він прямує на колону спецпідрозділу. “Тітушки” паралельно закидують міліцію димовими шашками, бруківкою, причому прослідковується явна організація. Це не просто мітингуючі з вулиці – це певний контингент. І в нього єдина задача – забезпечити умовно кажучи законність і вмотивованість наступного масованого удару по звичайним людям. Це – в найближчій перспективі. Я думаю, вже тоді було відомо, що певну аудиторію Феміді кинуть, як кістку, в якості групи провокаторів. Для “галочки”. Пр це свідчить і радикальна різниця між людьми, які там опинилися. Було необхідно морально зламати людей, просто крові було недостатньо. Ось і почалося шоу під назвою “судовий процес” для клінічних ідіотів.

“Show must go on в розріці окремої людини. Єгор Превір.”

  “Єгор – зовсім інший поміж багатьох. Моїй доньці на день народження він подарував власноруч намальовану аквареллю картину маків та доєднав до неї важіль, який змушував квіти рухатись” - з теплом згадує Єгора один із його друзів. Проводячи вільний час поруч із рідними і близькими людьми він один з тих, хто став фігурантом стрічки “Бєркут по-звірячому бив людей під стінами Адміністрації Президента”, а потім – опинився на лаві підсудних.

Далі – зі спогадів сестри затриманого Христини. “Ми в той день гуляли з Єгором та нашим батьком недалеко від вул. Банкової, коли почули від перехожих, що на Банковій відбуваються, якісь заворушення. Егору стало цікаво подивитись що там, а ми з батьком пішли на Майдан Незалежності. Далі ми зідзвонювались кожні п’ять хвилин, тримаючись на зв’язку. Близько 17 години зв’язок з ним перервався, його телефон був вимкнений. Батько пішов додому через погане самопочуття, я з другом пішли його шукати, декілька раз підходили до Банкової, питали у міліціянтів, чи був хто небудь затриманий, вони відповідали, що ні. Пізніше його телефон з’явився у мережі, мої дзвінки відхилялися або просто залишалися без відповіді. Прийшовши додому, я побачила відео "Беркут по-звірячому бив мітингувальників біля Адміністрації Президента 1 грудня, на 3.11 секунді я впізнала свого брата. На тому відео можна помітити, що їх щойно затримано, та те що під час заворушень Єгор не постраждав. Далі зі слів Єгора: «коли побачив, що "Беркут" біжить в моєму напрямку, супротиву затриманню не чинив, підняв руки та добровільно здався, мене почали лупцювати, потім за руки обличчам по асфальту відволокли до будинку з химерами, де з мене зняли верхній одяг та ще декілька годин змушували лежати на асфальті, періодично лупцюючи, фотографуючись та знущаючись. Один з правоохоронців навмисно пирскав мені в очі суміш з свого газового балону в той час, коли інші тримали мене, не даючи змогу відвернутись. Далі мене довго не хотіли відпускати до лікарні, хоча я неодноразово просив надати мені медичну допогу, так як отримав численні удари кийком по голові від співробітників спецпідрозділу та міліціянтів, які відмовились назвати їхні імена та посади. Далі, близько 21 години мене всеж-таки забрали на кареті швидкої допомоги, проте перевезли не до Лікарні БСП а до Голосіївського РУ ГУ, там мене також неодноразово били, я час від часу втрачав свідомість. До лікарні БСП мене перевезли лише о 10 годині ранку 2-го грудня. В той день я постійно втрачав свідомість, не міг сказати навіть власний домашній телефон або телефони батьків, хоча номери батьків були у моєму вилученому телефоні, мені не дозволили їм зателефонувати».

Батько дізнався, що його сина було затримано лише після того, як написав заяву про зниклу безвісти людину в організацію з прав людини ввечері 2-го грудня. Я намагалась шукати Єгора по телефону 102 та 1503 1-го та 2-го числа, міліціянти радили зателефонувати у Печерський та Шевченківський відділки, лікарі відповідали, що людина з таким призвищем не надходила, у вищевказаних відділках його, звісно, не було. Наступного ранку у вівторок ми приїхали в лікарню, але дізналися, що його вже перевезли до Шевченківськго суду. Коли відбудеться засідання суду ми також довго не могли дізнатись. На суді брат почувавався погано, перед цим батькові сказали, що, можливо, його переведуть назад до лікарні, були сумніви чи зможе він бути присутнім на суді. Під час судового засідання йому стало погано, до нього викликали бригаду медиків, далі терміново перевезли у лікарню медичної допомоги. Лікарі поставили йому діагноз гіпертонічний криз, хоча його дільничний лікар у БСП під час нашої розмови на наступний день не вірив у цей діагноз. Також стало відомо,що в нього закрита черепно-мозкова травма і йому необхідно пройти лікування у спеціальному відділенні. Я бачилась з Єгором вчора, 6-го грудня, він скаржився на те , що часто втрачає свідомість. Також в нього гематома на оці, та перелом носа без зміщення. У всій цій ситуації, я звичайно дуже хочу, щоб брата відпустили, та він повернувся до нас, люблячої його родини яка на нього чекає та дуже за ним сумує. Проте не менше мене хвилює доля нашої країни, адже наявність фактів такого жорстокого поводження з затриманими неможливе в цивілізованій державі.” Випадковий свідок бойні — молодий хлопець із власним життям, ідеалами — став заручником режиму. А на його місці міг опинитися кожен з нас. Усі рішення суду як одне — майже слово в слово. Дійшло до абсурду — за твердженням суду у всіх в кишені була одна і та ж сума грошей — 93 гривні. Ніякої змагальності сторін не було, захист на судовий процес не допустили. Усі клопотання було проігноровано. Суд дав чітко зрозуміти, чиї інтереси він репрезентує. Та чи варте сімейне шоу Президента “круглий стіл” хоча б краплі крові Єгора? Коли суд перетворюється на конвеєр, а невинні в тяжкому стані знаходяться по той бік від нас, під пильним оком наглядачів, чи маємо ми моральне право відступати? Звісно, ні.

Під гарячу руку міліціянтів потрапили також і журналісти. Зокрема, інформагенства “УНІАН”, “ЛігаБізнесІнформ”, кореспондент телеканалу Euronews, окремі представники закордонних ЗМІ. Окрім численних травм в половини — розбита апаратура, подекуди — вилучений відеоматеріал. Бо ж треба було подбати про те, щоб доказів було якнайменше. “На колєні, сука! Рєволюція, сука?” - ось так резюмували свої удари “пернаті борці з тероризмом”. На вас кров, і до кінця життя ви нестимете на своїх плечах відповідальність. Відповідальність за знівечені життя. Мільйони людей зараз поруч х Вами, Єгор. Вже зовсім скоро все скінчиться. “Фініта ля комедія” для режиму — і новий початок для усіх нас. Тримайся, бо ти маєш бути сильнішим за натовп силовиків і писарів у мантіях. Бо ти — інший.

Економічне резюме або ж додаток для тих, хто не читає книжок.

Польща, теж постсоціалістична країна, внаслідок підписання угоди про асоціацію збільшила товарообіг з РФ майже у чотири рази завдяки підвищенню конкурентноспроможності власного виробництва, не кажучи про соціальні стандарти. Для наочної ілюстрації додаю таблицю.

Таблиця подана у матеріалі видання “Дзеркало тижня”

“Попри суттєвий удар по окремих вітчизняних виробниках, блокування українського експорту до Росії не призведе до катастрофічних наслідків у загальнонаціональному масштабі, на що можуть розраховувати його ініціатори. За оцінками ФРУ, внаслідок зриву частини контрактів, а також подорожчання й затримки виконання інших експортних угод через останні дії Митної служби РФ утрати України можуть сягнути $2–2,5 млрд до кінця року. Однак навіть за найгіршого сценарію це призведе до додаткового скорочення загальних обсягів експорту з України у 2013 році на 3–4% й, можливо, ще на стільки само в наступному (з урахуванням тривалішого періоду, але водночас зниження бази порівняння і бодай часткової диверсифікації на внутрішній та інші зарубіжні ринки). Ще менш відчутною, навіть за песимістичного сценарію, буде торговельна війна з боку Росії у вимірі додаткового падіння ВВП (втрата в цьому й наступному роках не перевищуватиме 1%), збитки держбюджету будуть іще менш помітними, бо левову частку туди збирають за рахунок ПДВ, який експортерам відшкодовують.

Зрештою, конфлікт можна вирішувати з використанням інструментарію СОТ, звертатися по підтримку до ЄС (бо ж очевидно, що тиск зумовлений зближенням Києва з Євросоюзом). Крім того, за логікою, відразу після підписання Угоди про асоціацію та ЗВТ політична доцільність у продовженні торговельної війни проти України для Росії буде втрачена, а відтак означений вище песимістичний сценарій не стане реальністю. Це, до речі, ще один потужний стимул, щоб швидше завершити процес і усунути раціональний мотив для продовження такого шантажу з боку Москви. Якщо ж РФ вирішить не припиняти торговельної війни проти України з ірраціональних мотивів, «аби покарати», і в майбутньому, то це поволі почне грати проти самої Росії вже в середньостроковій перспективі. По-перше, оскільки різко знизить значущість тамтешнього ринку для вітчизняних товаровиробників, а відтак і позбавить офіційний Київ необхідності рахуватися з позицією Москви навіть тією мірою, що раніше.

Частка РФ у експорті товарів з України у січні–травні цього року й так знизилася від 26,6% до 23,7%, тоді як ЄС, навпаки, зросла від 24,5% до 26,8%. Таким чином, значення російського ринку для України й до початку повномасштабної торговельної війни стрімко меншало, а європейського зростало. А в умовах нового блокування доступу українських товарів на російський ринок ця тенденція лише пришвидшиться. А от частка Росії в українському експорті у разі песимістичного сценарію вже наступного року може скоротитися до 15–16%. По-друге, попри левову частку в російському імпорті до України вуглеводневої сировини, можна знайти і вразливі позиції, як-от імпорт ядерного палива, автомобілів, у яких контрзаходи України на можливе продовження Москвою торговельної війни будуть досить болісними для виробників РФ, тощо. Таким чином, нова торговельна війна з боку Росії не є підставою для капітуляції напередодні Вільнюського саміту. Навпаки, це додатковий аргумент на користь якнайшвидшого створення ЗВТ із ЄС та диверсифікації ринків збуту українських товарів за рахунок держав Азії і Африки, а також чергового етапу зменшення рівня взаємозалежності України та Росії, успадкованої від радянського минулого.” - видання “Тиждень”.

Звісно, для того, щоб доволі чітко проводити економічну і соціальну політику – треба мислити і шукати шляхи розв'язання проблем, характерних для наших реалій. Проте представники влади продовжують демонструвати інтелектуальну імпотенцію і нездатність тримати під контролем зовнішньополітичний курс України.

“І резюмуючи викладене”

Наші представники на даний момент знаходяться на майдані, а ми – готуємо заяву про злочин. Дану заяву буде опубліковано в засобах масової інформації і надіслано Генеральному прокурору України, представникам міжнародних організацій і посольств. Ми вимагаємо негайного звільнення затриманих, забезпечення медичного огляду і надання відповідної допомоги, компенсації за неправомірне рішення в грошовому еквіваленті і публічного вибачення перед затриманими. В інакшому випадку ми будемо звертатися до відповідних українських і міжнародних інстанцій з вимогою вжити відповідних заходів реагування в частині блокування рахунків високопосадовців за кордоном і заборони в'їзду до країн ЄС.

Той, хто крокує попри відчай, кров і сльози, перекреслюючи Конституцію України – вже програв і має самостійно піти у відставку.

А я нагадую про неприпустимість силових заходів по відношенню до мирних громадян і про відповідальність – політичну і кримінальну за вчинення даних дій. Я за Новий рік у новій країні – без старого режиму, з новими можливостями і перспективами.

Ми напередодні майбутнього, і шляху назад вже немає.

Сергій Дяченко, голова МГО “Ідейна варта”, волонтер Української Гельсінської cпілки з прав людини, Amnesty International