Креативна революція

Що зараз відбувається в Україні: бунт чи революція? Як добитися перемоги? Чи так вже потрібен єдиний лідер та чіткий план?

Те, що зараз відбувається, хтось називає бунтом, хтось революцією, але беззаперечно – це не готувалось заздалегідь.

Почитавши Джина Шарпа чи Георгія Почепцова (теоретики «бархатних» та «кольорових» революцій) – ми побачимо, що події не вписуються в жодну теоретичну схему.  Крім того немає стратегічного плану, який виконується, та певної революційної партії чи групи.

Таким чином події розвиваються різомним (стихійним, креативним)способом. Групи та спільноти створюються шляхом самоорганізації, динамічно змінюють одне одного. Свою боротьбу ведуть навіть окремі люди.

Такий спосіб має великі перспективи, бо з цим неможливо боротися (у причті рій бджіл поборов непереможного лицаря, який даремно махав грізним мечем). Ніхто не знає, чого від нас чекати завтра.

Але, щоб перемогти, така «конструкція» має бути масовою – кожен на своєму місці може боротися тим способом, який сам собі обере (в фізичному, інформаційному чи когнітивному просторі). Хтось може зав’язати на одязі, чи по місту синьо-жовту стрічку, хтось привітатися у транспорті чи на роботі «Слава Україні», розповсюдити вдалу карикатуру, вірш, новини – українці дуже креативні (де «Бабуся і кіт»?).

Зрозуміло, що разом діяти краще – тому будь-які форми співпраці людей, груп, спільнот, партій треба  пробувати та розвивати. Головною метою діяльності має бути достукатись до серця та розуму кожного українця.

Борімося – поборемо!