Європа і Я
23 листопада 2013, 22:09
ЯКЩО Я ЙДУ ЗА СЕБЕ
Я - в Європі? Як це воно? Стидно й страшно? Цікаво і захоплююче? Що вони про мене там подумають? А як я їх зрозумію? Я їм там треба? А якщо і справді в Європі то, як воно там, мабуть класнооо...!?! Але це там, але що мені Європа дасть тут? Що тут для мене зміниться? А для моїх дітей... онуків...? Але ж гад не підписує угоду, то що ж я можу зробити? А як на Майдані нирки повідбивають, то хто тоді буде мою сімю годувати? Та й що ці Майдани, он уже був один Майдан у четвертому, і? Попруся туди дурачком, а тоді буду лікті кусати? Чиї права буду там відстоювати, наче якась маріонетка? Але, якщо просижу вдома, то хіба покращає? Хіба може покращати, якщо Путін з Яником злигаються? І так уже нічим дихати, все повязано і затягується сильніше, а що ж буде, якщо сусідом буде лише один Путін? От якщо буде ще й Європа у придачу до Москви, то тоді можна хоч кудись далі податися, хіба нас уже не морила голодом така ж сама компанія, але тоді і втекти було нікуди? Хіба їхні думки не направлені лише на те, як собі й далі розкошувати? Хіба їм довго придумати якесь нове тотальне знищення для нас аби й далі собі панувати? А можливо саме зараз той час, який за часів Голодомору пропуситили, коли не відстояли своє чесно зароблене, а покорилися рішенню влади і здалися? А могли би всі поголовно відмовитися, обхитрити і втекти, хіба не варто було спробувати, аніж умерти голодною смерттю? Свят, свят, свят... А тільки подумати, скільки труда, скільки життя було вкладено у те зароблене, у те що відібрали? Як воно було віддавати ВСЕ комісарам, до крихти? А собі тоді ЩО, а ДІТЯМ? А хіба мені легко далося заробити, досягти те, що я маю сьогодні? Хіба я його вкрав, як це роблять ті, хто перекриває сьогодні дорогу у Європу? І чому вони її перекривають? А якби не перекривали, то скільки ж тоді було б у нас сусідів? Хіба би їх була не тьма? Мабуть було б більше де сховатися від людожерів-ненажерів, катів - тиранів аніж лише з "дружньою" Росією по сусідству? Якщо один сусід не такий, то можна і з іншим спробувати полагодити, хіба ні? Як можна жити повноцінно без сусідів і сусідьких стосунків? Ми - до них, вони - до нас, а далі дивись може якесь діло організували б, щось купили, щось продали, чимось помінялися, навіть якщо і думками, чи посміялися разом? Це ж не лише німці та французи з британцями, хіба забули за братів та сестер болгарів, сербів, хорватів, чехів і т.д? Молдавани - і ті Європа тепер?! Та й, мабуть, у новому сусідстві - товаристві уже важче нашим "господарям" було би поводитися у наглу по відношенню до своїх працівників, бо тягнулися би за європейськими стандартами у ставленні до людини та її праці? А як би то було малим поїхати повчитися, мову вивчити, подружитися, можливо і робота тоді у них була більш перспективна і батькам на душі легше, що дитина пристроєна і в цивільному суспільстві знаходиться? То що ж робити, бо уже хочеться чогось нового, хочеться чогось іншого, хочеться змін, хочеться спокійного життя за правилами і з законами, хочеться якоїй порядності і в житті і по відношенню до себе? Невже це я так багато хочу? Невже це не мій зобовязок цього хотіти і дати краще життя для себе і своєї родини? Хіба я не маю їх забезпечувати, відстоювати, думати про майбутнє? І, потім, хіба ж я не відстоював себе раніше і не раз? Хіба я не зміг стати на ноги, коли не знав і не мав поняття, як це робиться і не знав майбутнього? То чому я маю хотіти і вимагати гарантій на майбутнє зараз, коли я не мав їх раніше, але йшов, робив, що було треба і досягав, і тепер маю? Хіба моє майбутнє не складатиметься з рішень і кроків, які я зроблю для себе сьогодні? Хіба не зараз це треба зробити, ЯКЩО Я ЙДУ - ЗА СЕБЕ?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.