Трудова міграція в Україні

Сучасні тенденції та проблеми трудової політики в Україні.

Досить довго в нашій країні трудова міграція сприймалась, як далека евпропейська проблема. Здавалось, що низькі доходи та висок тінізація економіки виключає проблему недостачі робочої сили та потребу в трудових ресурсів з-за кордону.

Колись в Україні справді не було проблеми трудових ресурсів. Показавши високі темпи зростання ВВП у 2000-х роках, українська економіка спиралася на сформований за час кризи ресурс тимчасово незайнятого чи недостатньо зайнятого населення. Проте в 2010-х роках цього резерву вже немає.

Розрахунки, виконані нещодавно міністерством соціальної політики, вказують на проблему — це брак робочої сили в розмірі 1,5—2 млн. чоловік. Тенденція, якій не дав проявитися початок кризи, проявиться завдяки відновленню економіки.

До чого це призведе, добре описала економічна теорія. Вартість українських товарів стане неконкурентно високою відносно не тільки китайських, а й європейських аналогів.

Уряд зобов’язаний вчасно відповідати на ці виклики, виявляючи і прогнозуючи диспропорції й за рахунок держінвестицій посилюючи ті напрямки профтехосвіти, в яких нині є дефіцит, а завтра буде наддефіцит кадрів.

Глобалізація жорстко ламає стереотипи. Досі ми розглядали трудову міграцію як своєрідну „хворобу Європи“, яка не в змозі справитися зі стрімким старінням населення. Вже в найближчому майбутньому Україна має «перехворіти» на цю недугу та навчитися використовувати це на благо економіки. У нас є всі можливості скористатися історичним шансом і не повторити чужих помилок.