Влада мало уваги приділяє промисловій безпеці

Третього березня глава уряду Російської Федерації Володимир Путін провів нараду, присвячену підвищенню промислової безпеки у вугільній галузі, охороні праці і соціальному захисту шахтарів. Це вже третє зібрання під егідою прем’єр-міністра Росії на цю тему

Вугільна галузь і в Україні залишається однією з найскладніших у плані промислової безпеки. За минулий рік лише на державних підприємствах Мінвуглепрому сталося 33 аварії. За даними Держгірпромнагляду, на вугільних підприємствах України у 2010 році загинув 131 шахтар. Наша нинішня державна влада, на жаль, мало уваги приділяє охороні праці на вугледобувних підприємствах. Свідченням цього є те, що минулого року на заходи з охорони праці і техніки безпеки на шахтах із державного бюджету не було виділено жодної копійки. До того ж за всі роки існування Української держави ще жоден справжній винуватець загибелі гірників так і не був покараний.  

Коментар голови Незалежної профспілки гірників України, народного депутата Михайла ВОЛИНЦЯ:

«Ні для кого не секрет, що в Україні безпеці шахтарів не приділяється належної уваги. Хоча вони відкривають список найнебезпечніших професій. Ще у 2007 році я подав до Верховної Ради Законопроект «Про промислову безпеку в Україні», долучивши до його розробки депутатів різних фракцій, сподіваючись що це допоможе якомога скоріше ухвалити конче необхідний документ. Але у парламенту так досі й не дійшли до цього руки. Хоча ухвалення законопроекту допомогло б зменшити виробничий травматизм і підвищити техніку безпеки. Бо зараз у нас задля «справної» цифри у буквальному розумінні не рахуються ні зі здоров’ям, ні навіть із життям шахтарів, приховуючи випадки травматизму. Приміром, 2 березня у шахтоуправлінні «Покровське», що у Красноармійську Донецької області, стався вибух метану, в результаті якого постраждало кілька гірників. Але адміністрація підприємства, аби мати «справну цифру» своєї діяльності, відрапортувала, що постраждав лише один робітник. Тобто в облік потрапив не колективний випадок травматизму, а одиничний. Решту ж гірників, які теж отримали травми, навіть представникам Держгірпромнагляду не вдалося знайти у загалом невеликому шахтарському містечку. Це, до речі, - не перший випадок у цьому шахтоуправлінні. Траплялося таке тут і раніше. Ще й досі не завершився розгляд судової справи про прихований випадок травмування гірника під землею в нічну зміну. Його покаліченого замість лікарні привезли із шахти додому. У результаті до ранку гірник помер. А коли його вдова після похорону сказала, що шахтар загинув через травму на виробництві, їй замість допомоги «пришили справу» про вбивство чоловіка.

Українські шахти - досить метанонебезпечні. Проте нічого не робиться для їхньої дегазації шляхом глибокого буріння свердловин із поверхні. Це окрім того, що зберегло не одне життя гірників та зменшило рівень травматизму на шахтах, принесло б і неабиякий економічний ефект. Адже метан можна використовувати для виробничих і побутових потреб. Саме задля цього і був розроблений мною у співавторстві з іншими депутатами й ухвалений уже Закон «Про газ метан в Україні». На жаль, він не діє повною мірою. На шахті імені О.Засядька, щоправда, вклали чималі кошти і видобувають метан тільки способом підземної дегазації, бо так дешевше.