Вже!

Як жити в країні, в якій все сталося "вже"?

Уряд Азарова продовжує невпинно запевняти, що «вже» через три-пять-десять років життя буде таким, яким ми його собі навіть і не уявляли. І таки буде. Навіть якщо «покращення життя» сьогодні ви ще не відчули, то «вже» невдовзі точно відчуєте.

Словом «вже» влада однозначно зловживає: бо не їй треба констатувати цей факт, це люди мають сказати владі: «Так, вже краще, ніж учора». І «вже» можливе лиш тоді, коли це дійсно станеться. Тому розмови про «вже» у майбутньому – лише розмови…

Багато слів сказано політиками щодо непрофесійності і недосконалості наших урядовців. Серед основних причин – застарілість і корумпованість кадрів, використання неефективних методів реформування, орієнтованість на великий бізнес і багатіїв… Але навіть за всього цього (пардон, така ситуація мало не в кожній розвиненій країні) влада могла б продемонструвати свою здатність працювати ефективно.

Передусім, давайте поглянемо на фактори, що впливають на роботу уряду загалом. Якщо у всі ранішні часи існування (умовно, до 19 століття) державності це були багаті верстви населення, то у наш час цих факторів вже три.

Тож, перший фактор – це багаті верстви населення. Так-так, саме вони були, є і будуть визначати основні напрямки розвитку і діяльності держави.
Другий – це міжнародні політичні гравці. Фактично, це міжнародні організації, інші держави та окремі особи з власними інтересами.
І нарешті третій фактор – це народ. Значному зростанню важливості цього фактора зіграв прогрес і глобальна інформатизація. Завдяки доступу до інформації щодо життя інших людей наш народ (і не тільки наш) почав розуміти, на що заслуговує, і яка його роль у існуванні тих, на кого він працює.

У нормальних розвинених державах уряд і держава як інститут навчилися балансувати між цими трьома ключовими факторами своєї діяльності. З одного боку, вони діють в інтересах глобальних і локальних зацікавлених осіб, а з іншого – не забувають про людей, даючи можливість їм відчути свою важливість у відповідних процесах, підтримувати належний рівень життя і розвиватися, що в загальному підсумку сприяє покращенню ситуації на всіх рівнях.

Наші можновладці, на жаль, не користуються прекрасним прикладом римлян, які у свій час після спустошливих воєн і занепаду увібрали все краще від попередників і сусідів. Ми не вчимося не те, що на помилках, а й на прикладах недалеких і далеких сусідів, а постійно стаємо на ті самі граблі… Певно, що гуля від тих грабель досягла такого розміру, що довкола нічого не видно, бо інакше пояснити дії влади неможливо…

Тому не потрібно повторювати слово «вже» так часто: від цього навряд чи що зміниться. Потрібно подумати, як злізти з грабель, і побудувати такий баланс у своїй діяльності, щоб слово «вже» лунало по всій країні у кожній оселі. І не в телевізорі. А з вуст людей.