Брехня, як засіб отримання влади.

Как ложь становится иструментом политики.

Людину завжди оцінюють по вмінню тримати своє слово. І не даремно пішов такий крилатий вислів найбільшого рівня відповідальності від інтелектуальної еліти громадян Великобританії, як – «слово джентльмена». Таких людей зажди шанували, вони були дороговказом і прикладом для молодого покоління, вони ставали лідерами нації.

На жаль, у нашого політичного бомонду (бо соромно українських політиків порівнювати з поняттям «політична еліта») усе побудовано із знаком навпаки. Переважній більшості сучасних українських політичних діячів нічого не вартує давати будь-які захмарні обіцянки і жодного разу не відповісти за їх порушення. У зв’язку з цим вартує нагадати основні постулати старовинних писаних і неписаних кодексів честі тогочасних світових еліт, які наскільки високо цінували дане особисте слово, що ступінь їх виконання прирівнювали навіть до ціни свого життя. І не дивно, що за недотримання своїх обіцянок японські самураї робили собі харакірі (пороли ножами власні животи), російські аристократи стрілялися, а в традиціях славетних запорізьких козаків, які були більш гуманними – бити брехунів батогами і давати на все життя презирливі прізвиська, які з прикрістю ще багато поколінь змушені були носити їхні нащадки.

        Проте наших політиканів ці історичні і моральні паралелі не цікавлять і нічому не вчать. Вони налаштовані тільки на досягнення одноразових вузько корисливих бажань, які вони ставлять перед собою, коли приходять до влади на хвилях обіцянок нужденному народу України. Чого тільки вартують різні «проривні» програми чи обіцянки «зробити життя кращим вже сьогодні» та багато інших «локшинних» обітниць наших політичних базік. Отак і брешуть пересічному українцю шахраї від політики, почуваючи себе комфортно у парі із своєю чорною совістю на теренах України. І найстрашніше те, що в нашій багатостраждальній країні ці політичні брехуни стали для нас такими ж звичними – як зіпсуте повітря, забруднене довкілля, намагання знищити залишки любові до своєї української держави і співучої мови.         

     Ось тому, шановні читачі, я й узявся, в межах своїх можливостей, розповісти про існуючі технології обману власних громадян різними українськими політичними структурами, незалежно від забарвлення. Бо брехня не має політичного кольору – вона утілення негативу, за який занадто дорого платить інша обдурена сторона. На сьогодні в нашому примхливому світі політична верхівка живе своїм життям – казково багатим і для нас ніколи недосяжним, навік відокремленим від українського загалу. Але щоб воно було для них, позбавлених проблем і ситим за наш рахунок, вони під кожні вибори годують нас такими собі нездійсненими політичними брехнями задля завоювання влади і невичерпного, за рахунок нашої праці, державного корита.

          Стає сумно за те, що ці новітні політичні технології задурманювання свідомості на рівні нейролінгвістичного програмування особистості, щоразу спрацьовують, бо наше сучасне українське суспільство, на жаль, ще не здатне виробити в собі відповідний захисний імунітет. А нові політичні зірки, які у своїй більшості є молодими клонами замшілих радянських партійних довгожителів, ще не здатні запропонувати народу надійний антидот від проникаючого в усі пори українського суспільства отрути брехні і безвідповідальності.

          Проте нам ніколи не треба покірно схиляти голови перед олігархічно-політичними погоничами. Потрібно розвивати в собі і нашим дітям інстинкт національного самозбереження та самосвідомості, щоб уберегти нашу чарівну країну від сповзання її до малоруської провінції у складі новітньої сусідської імперії.