ЗВІДКИ РОСТУТЬ НОГИ

...

У кожної справи, яка зле пахне, ноги ростуть з одного і того ж місця.

В Україні з задоволенням обсмоктують події у Львові 9 травня. Події, у котрих відношення до символів взяли гору над здоровим глуздом.

Відомо, що своя сорочка завжди ближча до тіла. Тому для кожної людини близьким є те, в чому вона виростала, виховувалася, жила. Мова іде про набір певних традиційних життєвих цінностей – мова, рідна домівка, релігія… Хоча в певних ситуаціях людина здатна приймати цінності інших народів, культур. Це часто стається тоді, коли людина змушена жити за кордоном. У неї розширюється коло бачення, розуміння. Вона толерантно ставиться до світогляду інших і сподівається на таке ж шанобливе відношення до себе. На протязі життя відбувається переосмислення багатьох, навіть дуже серйозних речей. Хоча є люди, котрі до кінця своїх днів не бажають міняти поглядів. Цю позицію також варто поважати. Але не вражати і не ображати, бо це вже методика провокаторів. Різних мастей - політичних, релігійних … Використовуються різні приводи, часто несуттєві, символічні: який прапор вивішувати, скільки перекладин має бути на хресті, навіть в який колір фарбувати траву… Тоді  з іскри розпалюється вогонь і виникають конфлікти - локальні, нерідко і глобальні. Тоді в жертву символам приноситься людське життя. Це найгірший вид ідолопоклонства.

А тепер озирнімося назад. Тільки недавно вітали один одного словами «Христос воскрес!» Чи ці слова були щирі? Виглядає на те, що то був лише традиційний ритуал. У серцях Він не воскрес, не ожив.

«Ось стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує мій голос і відчинить двері, то ввійду до нього і повечеряю з ним - і той зі мною».

(Об.3:20)

Не впустили. Бо якби Він жив у серці, то людина почула б ці Його слова:

«Я ж кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословіть тих, що проклинають вас, добро робіть тим, що ненавидять вас,] і моліться за тих, що [нападають на вас і] переслідують вас,

щоб ви були синами вашого Батька, Який на небі, Який своїм сонцем осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.

Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку винагороду від цього маєте? Чи не те саме й митники роблять?

Коли тільки вітаєте ваших друзів, то що особливого робите? Чи не так і погани роблять?

Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний».

Перший провокатор мав на меті позбавити нас Батька. Принцип «розділяй і владарюй» тоді був задіяний вперше.  Своєю брехнею він розпочав розділення в розумах, в точці зору на добро і зло. Цією брехнею він відділив спочатку Адама від Єви, потім їх обидвох від Бога, від Батька і повів за собою людей по лабіринту пізнання зла, по лабіринту невдач. Тому будь яке починання приводить у цьому лабіринті до  тупика. От і є досягненнями людства світові війни,  Хіросіма, Фукусіма, Чорнобиль, бунти, конфлікти.

І всюди та ж картина: вожді і натовп. І діє принцип: «я начальник, ти – дурак». Начальник бреше, а дурак сліпо вірить і здійснює страшні злочини.

Найгірше в цьому всьому те, що людина відмовляється від свого права вибору, від свого права на власну точку зору. Вона довіряє своє життя лідерам, які зліплені з того ж самого тіста.

Однобокі генії – це не образливий ярлик а факт.  Ейнштейн не сприймав квантової теорії, еволюціоністи абсолютно відкидають Творця. Хоча часто вожді далекі від геніальності. Вони штовхають людей на смерть, але самі хочуть жити. І жити кучеряво. Кому це вигідно? Кому вигідно, щоб ми не знайшли свого Батька?

«Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його».

(Iван.8:44)

«Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому з'явився Божий Син, щоб знищити діла диявола».

(1Iван.3:8)

От ми і прийшли до суті. Не традиція, а віра в воскреслого Сина Божого, допущення Його до керування нашим мисленням зродить в нас нову людину, людину майбутнього, справжню еліту для Небесного Царства. Бо земна «еліта» сама себе відрізала від майбутнього, давши заволодіти своїм серцем духові цього світу.

«Бо ті, що є за тілом, думають про тілесне; а ті що, за духом, - про духовне.

Адже тілесне мудрування - то смерть, а думка духа - то життя й мир;

тілесне мудрування - ворожнеча проти Бога, воно не підкоряється Божому законові, та й не може.

…Коли Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність.

Якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим духом, що живе у вас.

…Бо якщо живете тілом, - помрете; якщо ж духом умертвляєте тілесні вчинки, - житимете.

Бо всі, що водяться Божим духом, є Божі сини.

…Бо ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією: бо хіба надіється хтось на те, що бачить? Якщо ж надіємось на те, чого не бачимо, то терпляче очікуємо на нього.

…Що ж скажемо на це? Якщо Бог з нами, то хто проти нас?

Той, хто свого Сина не пощадив, а видав його за нас усіх, - то хіба разом з ним не подарує нам усього?

…Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,

ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, яка є в нашім Господі Ісусі Христі!»

Не Ісус як символ, а живий і могутній Цар, якому ми підкоримося, охоронить наш розум від впливу провокаційних ідей і виростить любов, в першу чергу до Батька і обов’язково до людей. Незалежно від мови, раси і різниці в поглядах.