Ти усвідомлюєш себе?

(частина перша)

Всі книги мудреців минулого, по суті,  вчать нас лише одному: вийдіть за рамки своєї ролі, припиніть свою автоматичну діяльність. Натомість, всі правила соціуму примушують нас діяти строго в соціальних рамках, не висуватись і не вирізнятись: до 25 років навчаєшся, потім – сім’я, діти, потім – купити квартиру і машину, потім – виростити дітей, потім пенсія і старість… Як досягти Інсе (просто кажучи, балансу) – знає, мабуть, лише Менегетті, проте я попрошу вас про інше.

Я попрошу вас забути на мить про те, скільки вам років, адже вам здається, що у 17 ви повинні бути безвідповідальними гультяями-студентами, а в 30 – мати сім’ю. Забудьте скільки вам років! Забудьте, де ви працюєте, адже соціум вимагає, щоб ви працювали на роботі, де вам платять нормальні гроші, чи де у вас буде важливий стаж, чи у престижній компанії (і ходити бажано в костюмчику!) Забудьте, якими, згідно соціальних норм та уявлень, у вас повинні бути бажання і цілі. Забудьте, про щоденні пробки, плату за з’єднання, проїзд в метро і навіть про обов’язок читати Кореспондент та політичні новини. Виженіть це все з голови.

І в цей момент замріть, прислухавшись до власного пульсу. Жодних думок не повинно залишитись, адже в цей момент ви – ніхто. Хоча ні – у вас є тіло, яке здатне ставити світові рекорди, є серце, яке стукає, є голова, яка здатна думати найгеніальніші речі (хто вам сказав, що ваш мозок чимось відрізняється від мізків геніїв? А тіло – від світових спортсменів?). На цю мить усвідомте себе. Не як член соціуму. Не як робоча одиниця. Не як роль!

Усвідомте себе і посміхніться…