Жити щоб малювати

До 85 – річчя від дня народження Маряна Маловського, який увійшов до Мистецького Олімпу Золотої книги нації України 2011 року.

Це було творче кредо Мар'яна Маловського.

Народився 20 травня 1926 року у Тиврові в сільській родині. Скільки пам'ятав – малював. Проблеми не було над вибором професії – знав, що буде художником.

Ледве закінчив сім класів, почалась війна і він підлітком чим міг допомагав групі підпільників. Коли звільнили Тиврів на початку сорок четвертого року пішов до військомату, хоча й не досяг призивного віку. Військом глянув на юнака і на його радість промовив: «Міцний хлопчина! Буде з нього кулеметник!».

Отак з кулеметом і дійшов до столиці Польші, а потім – до Берліна. За участь в тих операціях відповідно мав нагороди. Із олівцем та блокнотом не розлучався, між боями робив замальовки своїх бойових побратимів. В берлінських боях був контужений, і та контузія давала себе знати до кінця життя.

Справжніх художників побачив в 1938 році коли група Київських художників відвідали Тиврів. В складі групи були відомі художники: Борис Іванов, Михайло Гончарук, Микола Сліпченко та професор Данило Карпович Крайнев. Тут вони жили і творчо працювали два місяці. Юнак Мар'янчик із своїм товарищем Анатолієм Садовим бігали до чарівників пензля і спостерігали. Як відбувалось чудодійство.

Після демобілізації з армії Маловський закінчив Одеське художне училище, де його вчителями були професори М.Мучник та В.Токарєв, а потім – Київський художній інститут (нині Національна академія мистецтв). У художньому інституті він вчився в майстерні відомого графіка професора І.Плещинського. Вчитель, високо інтелігентна та енциклопедично ерудована людина, прищепив юнакові любов до прекрасного.

Училище та інститут закінчив з червоними дипломами. Призначення Мар'ян Мартинович одержав на роботу в інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР ім.М.Рильського. Пощастило працювати з Максимом Тадейовичем протягом трьох років. В інституті Маловський займав посаду художнього редактора, добирав ілюстрації для наукових видань. Шукав матеріали більш як у двадцяти експедиціях по найвіддаленіших куточках України, для інституту замальовував етнографічний матеріал.

Працював Маловський у галузі портрета, станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. Виявив себе як вдумливий і цікавий ілюстратор творів Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, Григора Тютюнника та ін.. Для ілюстрацій художник використовував різні графічні техніки – акварель, перо, ліногравюру, - котрі, як він вважав, найбільше відповідали зображальному ряду твору.

Олександр Довженко у творчості Маловського займав провідне місце. «У ті далекі роки початку п'ятдесятих, - згадував художник, - мені пощастило на одній престижній виставці Києва побачити великого кіномитця, слухати його розповідь та критичні зауваження. Весь час з обличчя Олександра Довженка не сходила усмішка. Ця усмішка говорила сама за себе, вона діяла магічно на присутніх, і я вирішив, що цей образ я зобов'язково перенесу на аркуш паперу».

Коли мені разом з Мар'яном Мартиновичем Маловським довелось побувати на садибі батьків Олександра Петровича, то я побачив і відчув шанобливе піклування дирекції та наукових працівників музею до матеріалів та їхніх авторів. Мені особливо запам'ятався запис у книзі відгуків дружини Олександра Довженка – Юлії Солнцевої, яка спеціально прилетіла з Москви. Ось її слова: «Нікому, хто працював над образом Олександра Петровича Довженка, не вдавалось створити справжнього образу. Дуже вдячна Мар'яну Мартиновичу, що він зумів передати той порив, усмішку та образність мого чоловіка».

Художник знав і любив історію рідного краю, звичаї народу. Він часто змальовував пам'ятники архітектури, зразки народного одягу, речі побуту.

Більш детально з творчістю Мар'яна Маловського можна ознайомитись переглянувши експозицію музею, який створено його другом і товарищем Володимером Очеретним , що знаходиться в приміщенні Тиврівського ліцею.

Тож лишилось друзям та близьким згадувати про цю душевну й щедру людину, «Лицаря, що ніколи не розлучався з блокнотом і олівцем».

Марян Маловський увійшов до Мистецького Олімпу Золотої книги нації України 2011 року.