Хто володіє інформацією – володіє світом

Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Ці слова належать Оксані Пахльовській. Журналістика народилася з бажання людей обмінюватися інформацією одне з одним. Вона неофіційно вважається четвертою гілкою влади, адже хто володіє

Завтра, 6 червня, в Україні святкується День журналіста. Журналістика – одна із найромантичніших, але, разом з цим, найнебезпечніших професій. Доказом цьому є робота в гарячих точках, небезпека, в яку потрапляють репортери в ході журналістських розслідувань, війна з політиками, переслідування і навіть вбивства. Вже багато років не сходять з вуст імена Георгія Гонгадзе, Анни Політковської, Ігора Олександрова та багатьох інших, хто жорстоко поплатився за слова правди. Можливо, хтось боїться діяти радикально. Проте є й безстрашні, такі, хто вважає своїм обов’язком доносити до народу правду, навіть знаючи, що за це добра не буде. Лев Толстой казав, що слово – є вчинок. А отже кожним своїм словом журналісти щодня, хоча б трошечки - але змінюють наш світ.

Ми живемо у незалежній країні. Цю незалежність виборювали віками наші предки. Разом із нею «відбивали» свободу слова, українську мову та культуру. Адже відомо, що без мови немає народу. Здавалося б, незалежність мала принести нам, українцям, повну свободу дій, свободу слова та свободу думки. Проте – не так сталося, як гадалося.

Останнім часом тиск на ЗМІ невпинно збільшується. Не треба далеко ходити: скандал, пов’язаний із «Газетою по-київськи», потім – із виданням «KyivPost». Також всі чули про затримання вільної журналістки Олени Білозерської та вилучення у неї власної апаратури, необхідної для роботи. А зовсім нещодавно міліція затримала одеського журналіста Богдана Осинського. Після публікації Миколи Сухомлина про те, на якій машині їздить губернатор Донецької області Анатолій Близнюк, автору статті видалили сторінку у соціальній мережі «Facebook». І це ще не всі випадки, це тільки те, що відразу спадає на думку з останнього. Таким чином намагаються нав’язати поняття «цензура» та показати, як треба писати «правильно». Охорона відомих політиків швидко розправляється з тими, хто не хоче робити по-їхньому: кілька років тому кореспондент видання «Коммерсантъ-Україна» Олександр Течинський – один з багатьох, кому на заході зламали руку, операторам телеканалів  неодноразово розбивали відеокамери, а журналістам – диктофони. Так демонструють, що буде з тими, хто піде наперекір.

Висновок з цього лише один: людям, які перешкоджають журналістській діяльності, є що приховувати.