Меритократи
Коли проходиш неохайними вулицями міста, коли проїжджаєш його розбитими
дорогами, коли спостерігаєш лани, що заросли бур’яном, по яким пролітають
пластикові пакети та біліє інше сміття, коли бачиш, як з автомобілів,які
проходять повз летять пачки від сигарет, я запитую себе: в якій країні я живу,
хто мене оточує?
Розмовляючи зі своїми друзями і знайомими, запитуючи в них, як вони дивляться
на такий стан речей, чую лише негативні відповіді, й справді, кому сподобається
жити в цілковитому бруді? Й тим не менш,
ми в ньому живемо.
Розмірковуючи міста далі, я
запитую себе: від чого це відбувається, чому така велика кількість людей мого
міста бажають жити в чистому та охайному домі, а мешкають недоглянутому і
брудному? Зайдіть до будь-якої оселі – вас зустріне чистота і затишок, ви не
побачите на підлозі недокурків або лушпиння з насіння, на кухні вам можуть
запропонувати чай або каву, що будуть налиті в чистий посуд. Відповідь
напрошується одна: в оселі люди почувають себе господарями, за порогом же цієї
оселі почувати себе такими вони перестають.
Отже, виходячи з вищесказаного, хочу запитати: чи можем ми зробити так, щоб
змінити ненормальне положення речей і дати людям відчути себе господарями міста
і країни в цілому?
Ми всі дуже різні. Кожний має свій погляд на життя і на події, що
відбуваються в цьому житті. Ми всі в родинному колі, в колі друзів висуваємо
свій план виходу з замкнутого кола: «бідний, бо дурний – дурний, бо бідний», ми
сперечаємось, погоджуємось, не погоджуємось з думкою співрозмовника, але від
цього положення справ в країні, а відтак
і в нашому особистому житті не відбувається. Впевнений, нічого й не зміниться
до тих пір, поки ми не зможемо зрозуміти, що сила наша в єдності. Не має
значення якою мовою ми спілкуємось: головне чути і почути один одного. А коли
навчимося цьому, зможемо виявити джерело наших бід.
Я бачу це джерело у владі, особливо в теперішній: банальна істина про рибу,
що гниє з голови. У нашому випадку ця голова не тільки гнила – вона взагалі
відсутня, тому що згнила остаточно.
Ігор Шевченко почав велику, але незвичайно важку справу – спробу навести
порядок в нашому спільному домі. Ми всі обурюємось владою і… нічого не робимо.
Ігор же без зайвих слів почав діяти. Надходять люди, вони не вірять в
можливість зміни ситуації, вони не вірять в благородні наміри
активістів-меритократів, але самі навіть пальцем о палець не вдарять… Всі
говорять про необхідність приходу якоїсь третьої сили, так може меритократи і є
тою третьою силою? Давайте відкинемо надумані проблеми, які пов’язані з мовою,
історією, політикою. а просто візьмемо віники і приберемо сміття з нашого
загального дому з такою красивою назвою Україна, наведемо елементарний порядок,
а потім будемо шукати і, впевнений, знаходити компроміси у всіх протиріччях,
більшість з яких надумані.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.