ВИЙШОВ ЧАС ЖИТТЯ ПО ЗАБАГАНЦІ
Насмоктавшись крові, ожирівші,
Вже не мають міри упирі.
Все гризуть людей ті сірі миші,
Від зарі гризуть і до зарі.
Та недовго тим клопам смоктати,
Вирішена доля їх давно,
Що до чрева встигнули прибрати,
Перетвориться як завжди на лайно...
Літо є, воно іде, воно приходить,
Сонце правди сяє в головах.
Вже встають від ціпініння й сну народи,
Растають забрала на очах.
Репетують бісові обранці,
Бо народ в них владу відбира.
Вийшов час жіття по забаганці,
Правда є, вона вже тут, вона жива...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.