Урядовий курєр

Вичитав в "Урядовуму курєрі" від 20 липня хорошу статтю, написану Миколою Петрушенком "З ким не можна "домовитись""

"У наш прагматичний час, коли індивідуалізм ставиться над усе, дозвольте нагадати стару як світ істину, що громада — велика людина. Підтверджується вона тисячоліттями. Коли це забувають або нехтують, мораль перестає відігравати у суспільстві належну їй роль.

Погодьтесь, ми живемо саме в такий час. І без піднесення ролі громади в щоденному житті не обійтись. Тим більше, що уже не один рік з найвищих трибун проголошуються заклики до побудови громадянського суспільства. Буде це, твердо переконаний, не після виходу декрету чи указу, а за ініціативи мас, коли люди об’єднуватимуться для творення добра і сповідуватимуть принцип: «Жити в суспільстві і бути вільним від нього не можна». На цьому полі мають співпрацювати багаті й бідні. Якщо так станеться, останніх значно поменшає.

Нині ж (як учора і 10 років тому) можна почути: «Що я можу, бал правлять багаті!?» Так, одна людина безсила протистояти несправедливості. А чи задумувались ви, приміром, над таким фактом? На тлі суспільного занепаду сіл у державі залишились острови благополуччя, де є робота, зарплата, повага до людей і віра в майбутнє. Завдяки чому вони вистояли у шторми перебудов? Час показав, що на плаву залишились ті господарства, де громада довірила свою долю знаючим і совісним керівникам. Ті, в свою чергу, будують власне благополуччя не за рахунок людей, а разом з ними. Звідси й стійкість.

Натомість у більшості випадків людина почувається незахищеною і приниженою. У погоні за швидкою наживою спритники, які не гребують нічим, людей роз’єднали, насаджуючи при цьому негласні вовчі закони, які виконуються активніше і ретельніше, ніж офіційні. Щоб останні запрацювали на повну силу, правоохоронцям якраз і потрібен контроль та допомога громади. Насамперед профспілок. На жаль, вони бездіяльні. Їхні лідери пояснюють все специфікою часу. А вона в тому, що люди забули про власну гідність, не вимагають від тих же профспілок виконувати свої функції — не пристосовуватись, аби пересидіти, а відстоювати права працюючих.

Легко про це говорити, а спробуй на практиці, зауважать мені. Відповім прикладом реагування на громадянську активність тих, хто щоденно намагається обвести нас кругом пальця. Не секрет, що тепер багато говорять про те, як у нас торгують і як важко підприємцям. Менше — чим торгують і як це може позначитись на здоров’ї не лише нинішнього, а й майбутнього покоління. Так от, на ринку аврал. Терміново закривають кіоски, продавці ховаються. Чому?

— Прийшли представники товариства захисту прав споживачів, — злякано передавали інформацію. — В кого немає сертифікатів чи товар застарілий — не потрапляйте на очі. Якщо з міліцією і податковою можна домовитись, то із захисниками прав — не вдається...

Як бачимо, порушники законів і моралі самі підказують, хто найефективніше може відстоювати наші права. То чому ми не використовуємо цю пораду сповна? Де наші депутати місцевих рад, які могли б організувати й очолити таку роботу? На жаль, значна їх частина, як мовиться, по іншу сторону барикад, і від них теж треба захищатися. От і виходить, що без самоорганізації громаді не обійтися. І у великих справах, і не дуже, адже дрібниць у житті немає. А якщо нинішня громада підтвердить, що вона справді великий чоловік, то порядність і справедливість стануть у повсякденному житті не винятком, а системними принципами."