Медіашельф
В Україні життя складається з двох частин. Перша частина – це життя
населення:стрімке і безглузде. Друга частина – це життя державних і
бізнесових боссів: повільне з прихованим глуздом. Населення і босси
намагаються якомога краще забезпечити себе і оточення всім необхідним.
Населення – хлібом насущним,а босси – не хлібом єдиним.
Наведена субординація зводить нанівець будь-яке намагання діячів
Європи розтлумачити перелік європейських цінностей, про які босси
обізнані не гірше ніж європейці,але забезпечення цих цінностей не
входить в їх плани. Європеїзація населення України розведе багно
існування на дві частини і виведе останнє з під феодального ярма. Босси
без безязикого населення зникнуть як роса на сонці, адже їх комфортне
життя не має жодної перешкоди у вирішенні без числа примх, як і
перетинання кордонів, придбання рухомості і нерухомості. Вони вже давно,
тобто за 20 років їх незалежності, вирішили всі питання щодо
самозадоволення.
Гра в переговори про асоціативне членство подобається і учасникам
переговорів збоку Європи. Вони розуміють, що ходіння по колу продовжує
їх службове життя. Вони згодні літати в Україну на абсурдні
переговори,користуючись європейськими умовами життя як в Брюсселі,так і в
Києві. Збоку представників ЄС висуваються вимоги, які ніяким чином не
досягнуть позитивного результату, до того в їх переговорній практиці
існує вузлові проблеми, вирішення яких аж ніяк не будуть корисними для
Європи. На перший погляд.
Позиція Європи повинна бути не переговорною у вакуумі,а у здійсненні
конкретних справ. Без вимог до англомовних боссів ЄС відкриває
шенгенський дозвіл на вільне пересування громадян України по чепурній
Європі. Все одно по розвинутих країнах вештаються сотні тисяч
африканських і азіатських дармоїдів з небезпечними хворобами, без
професій, з кримінальними нахилами, і головне з іншими уявленнями про
оточуючий світ. А при наявності шенгенського дозволу для громадян
України в Європу хлине молодь з непоганими професійними навичками, люди
середнього віку при сприянні місцевої влади європейських міст виявили би
себе у чесному підприємництві на користь міських бюджетів. Для такого
вирішення посталого складного питання вже є практика Ізраїля. В Італії,
Іспанії, в інших країнах працюють сотні тисяч українців – носіїв
української вихованості та працелюбства. Правда, вони виконують чорну
роботу, а от цивілізований крок Європи до організації життєдіяльності
українців в локальних національних колах виштовхнув би західну і
центральну частину континенту на кілька поверхів вгору в науці,
мистецтві, спорті та в багатьох інших сферах суспільно корисної
діяльності.
Європейська Спілка мала б прийняти рішення про матеріально-технічне
та фінансове сприяння порядним людям в Україні для безперешкодного та
ризикованого розвитку корисної ініціативи громадян України. Мова йде про
відомі інвестиції з точним і надійним партнером. В Україні відсутні
сучасні технології в усіх галузях науки та виробництва. Заснування в
районних та обласних містах інвестиційних центрів для безпосереднього
сприяння ініціативним людям розпочинати гуманітарну, наукову,виробничу,
творчу працю за європейськими правилами зіштовхнуло би з місця величезні
маси населення до прозріння, до осмислення власної гідності, і таким
чином Європа ввійшла б в Україну, не чекаючи волевиявлення Печерського
трикутника, бо швидше за все очікувати можна без надії сподіваючись.
От і відбувся би европейський менеджмент.