Місто у вогні - Лондонський бунт

Хроніки бунту

Як там у пісні - "I predict the riot". Ніфіга, ніхто його не зміг передбачити!

Три дні тому в Лондоні, дуже неочікувано для більшості його мешканців, розпочалися масові заворушення і погроми. Перша реакція поліції і громади була дещо пригальмована і за 72 години місто поступово перетворилося на поле бою. Розгромлені і підпалені десятки машин, магазинів, ресторанів, складів і банкоматів. Молодь у "худі" виносить з магазинів все що бачить і тероризує власників малого бізнесу і мешканців "центральних вулиць" лондонських районів (Лондон насправді - це велике місто маленьких містечок). Із менш благополучних районів Півночі, Півдня та Сходу бунти перекинулись на досить багаті райони західного Лондона, а також до інших міст Англії - Ліверпуля, Ноттінгема, Бірмінгема, Брістоля, Манчестера. Сценарій всюди один і той самий - натовп збирається, закидає вікна магазинів і машин цеглою і вогнем, виносить товар, нищить і підпалює.

Вогонь спалахнув після вбивства поліцією у центрі Лондона 29-річного чоловіка, обставини якого до сих пір незрозумілі. Відповідь поліції була не зовсім адекватною, а помножена на істерію у медіа та соціальних мережах бунт почав множитись і ширитися.

Питання чому? Чому ніхто цього не міг передбачити? Що стоїть за протестом? Та чи протест це? Може це простий грабунок у вигляді масового флеш-мобу?

Нинішні лондонські заворушення не мають чіткої стратегії і єдиного центру прийняття рішень. Мотивація не є політичною чи ідейною, хоча більшість погромників - це молодь із дуже неблагополучних кварталів Лондона із хронічним безробіттям і бідністю. Це скоріше "зривання злості" на вулицях міста, випускання пари молодих і дуже молодих мало чим зайнятих у цьому житті людей.

Ці події показали на скільки ілюзорним може бути відчуття безпеки у великому місті. Здавалося б, Лондон, столиця світу, фінансовий і культурний центр, пуп землі! І навіть у часи кризи Лондон виходить переможцем із досить складних ситуацій. І ось за один уікенд костяк британського суспільства - малий і середній бізнес - втратив свою власність, а мешканці Лондона втратили відчуття безпеки і впевненості у тому, що поліція зможе їх захистити від цеглини чи факелу кинутого у вікно.

Люди із відчаєм звертаються до мера, Прем'єр-міністра та міністрів із закликами про захист та адекватну відповідь анархістам. Слід зазначити, що весь політ-бомонд острова терміново повернувся із відпусток і утюжить вулиці міст Англії, намагаючись заспокоїти громаду і підбадьорити поліцейських, мораль яких за остінні три доби впала нижче плінтуса. Також всі поліцейські масово відкликаються із відпусток і сьогодні на вулицях Лондона патролюють 16 тисяч боббі замість звичних 2-3...

Найбільш вражаючою стала реакція громади на погроми. Незважаючи на мій скептицизм щодо "великого суспільства" народ феноменально оперативно об'єднався проти погромників і став заповзято прибирати завали, ремонтувати розгромлені вулиці, поїти чаєм стомлених боббі. З'явився такий дуже патріотичний і надихаючий на подвиги "кризовий дух", який об'єднує людей на вулицях і у Твіттері. Так що гадаю буря скоро вщухне і місто повернеться до нормального життя. Однак шрами залишаться надовго і Лондон не скоро зможе забути цей серпень. А значить є надія, що місто і його влада зробить висновки, що вплинуть на подальші ініціативи щодо планування і розвитку Лондона, які до цього часу не спромоглися подолати жахливі диспропорції у самому серці фінансової столиці світу.

Лондон - це місто величезних контрастів. Варто пройтися по золотому Сіті, а потім звернути на депресивні вулиці Тауер Хамлетс, або після Челсі заглянути у Кройдон. Як правило контрасти це добре, однак доведені до абсурду вони мають потенціал міни уповільненої дії. Таку міну має більшість великих міст Європи та Америки. Так що нам всім є над чим замислитись...