З приводу викриття терористів

тверезий погляд

 Вкотре доводиться сумувати з приводу відсутності поважного аналітичного центру який-би пояснював патріотичним середовищам зокрема та українському загалу в цілому, суть нинішніх суспільних процесів. Відсутність такого зобов`язує мене взяти на себе цю покищо невдячну роль. Розумію що слово правди зробить мене об`єктом нападок і критики, проте мовчати на тріумфальну ходу підлості брехні і несправедливості я не маю права.
 
Україна ніколи не прохалась до складу Радянського Союзу.  Період силового утримання її в складі замаскованого інтернаціоналістичною риторикою цілеспрямованого винародовлення назавжди ввійде в історію України чорною сторінокою. Одним, певно найкривавішим, з знарядь фізичного терору проти українського народу був Камітєт Гасударствєнной  Бєзопасноті (КГБ). Факти свідчать, що працівникам  цієї злочиннлї структури чесноти порядності, пошани гідності ближнього, вірності даному слову ніколи не були притаманними. Навпаки. Запопадливе втілення в життя злочинних наказів керівництва КПСС, катування всих, хто потрапив до її лап, було для працівників КГБ щоденною рутинною роботою.
 
Факт задекларування на папері 20 років тому "незалежності", жодним чином не свідчить про постання реально незалежної України. Окупаційна адміністрація не в ласної волі а під тиском обставин вимушена була погодитись визнати жовто-блакитний стяг національним прапором, а згодом тризуб князя Володимира її гербом. На цім здійснення пертурбацій скінчилось. Як і в часи відвертої окупації, постоколоніальна адмістрація, яка не маючи на те жодного морального чи юридичного права, узурпувала всі ланки суспільного життя і продовжує фізично винищувати українців як націю. Свідчення тому - скорочення населення, заселення теренів України етнічними та расовими чужинцями, розпродаж з метою особистої наживи і на догоду зовнішнім чинникам корисних копалин, підприємств, і навіть землі.
 
Зрозуміло що цей ненормальний стан речей вимагав  рішучої протидії. Постання в Україні патріотичних середовищ які ставили за мету змінити цей ненормальний стан речей був логічною відповіддю на злочинне свавілля знахабнілих від безкарності вогогів українського народу. Прагнучи зберегти владу у своїх руках, постокупаційня адміністрація проголосила всіх незгідних з її злочинною політикою "екстремістами", "фашистами", "расистами" і навіть "терористами".
 
Напередодні чергового святкування нічим не закріпленої незалежності, непокарані за злочини проти людства виродки з перейменованого в "Службу Безпеки України" КГБ, "знешкодили терористичне угрупування яке планувало вибухи в центрі Києва". Підлі нащадки садиста Дзержинського знайшли форму засвідчити громадськості власну необхідністіть й виправдати одну з форм розкрадання коштів платників податків. Більшість затриманих та морально зтероризованих патріотів я знаю особисто. Ця обставина дає мені підстави стверджувати, що єдиною причиною порушення проти них кримінальної спави й брехливе звинувачення в спробі здійснення тероритичного акту була їхня громадська діяльність. Гендлярам в міністерських, депутатських та прокурорських кріслах вкрай невигідний факт функціонування в Україні непідконтрольних середовищ.

Кілька слів про методи "формування доказової бази". 24 серпня о 5.30 ранку до помешкання депутата Васильківської міської ради Ігоря Мосійчука без понятих ввірвалось тріо СБУшників й відразу в туалеті знайшли пакетик з набоями. Метод підкидання набоїв без зброї досить давній, проте дієвий для судді якому замовлять дати санкцію на арешт. Ігноруючи плач розбудженої 6-ти річної доньки Ігоря, працівники СБУ умовляли його дружину потримати набої власними руками. Аналогічні за формою були методи общуку й в решти затриманих. В депутата тієї ж васильківської ради Сергія Бевза общук чинили в супроподі автоматників з "Альфи"  також без присутності понятих. До речі, общук в помешканні останнього відбувався далеко за північ. Станом справ на даний час мені важко пояснити причину чергового приступу активності працівників КГБ-СБУ. Відомо, що ініціатором порушення кримінальної справи є заступник генерального прокурора Блажівський.
 
Данимм зверненням я  прагну донести до відому загалу власну позицію. Найбільшими злочинцями в цій державі є формально суверенізовані, проте  не покарані за злочини проти українського народу колишні функціонери комуністичної та комунітстично-господарської номенклатури почилого геть не Бозі сатанинського Совєтського Союзу. І не цим виродкам, рівно як і не вихованій ними цинічній, продажній, самозакоханій, позбавленій принципів, віри, прапора і Батьківщини зміні бути речниками українського народу. Нинішні репресії проти українських патріотів не залишаться непокараними. Час донесе до відому широкого загалу імена замовників. Але поруч з ними сядуть на лаву підсудних і рядові виконавці. Так мусить бути. І так буде.
                                                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                                                                          Олесь Вахній