Політичні амбіції пана Костецького

З наближенням виборів до Верховної Ради України українське суспільство отримує чергові сюрпризи то у якості подачок від політичних сил різних ідеологічних засад, а то від можливого поповнення їх списку черговою політичною партією.

Проте цього разу вже за національною ознакою.

Принаймні такі думки і сподівання вирують в голові лідера громадського об’єднання Спілки поляків України С.Костецького, який вирішив свою мрію втілити в реальність.

Звісно, політична кар’єра більш перспективна, як казав один політик: «опинився в потрібний час, в потрібному місці і з потрібними людьми». Тут є де розгорнути свою роботу, особливо у сфері захисту прав представників національних меншин та більш ширше розкрити свій організаторський потенціал, зберегти та відродити самобутність польської культури в Україні, водночас, поповнити власні статки. Звичайно, це дуже хороші прагнення.

Та чи на справді пан Костецький, крокуючи до створення політичної партії, переслідує такі високі цілі. Звичайно це риторичне питання, переконаний, що він розраховує на чергові прибутки, а у разі провалу цього заходу звинувачуватиме своїх помічників, як це зазвичай відбувалось в громадській роботі.

Ви запитаєте: «чому відбувалося?» Тому що наш герой дійсно певний час намагався керувати громадським об’єднанням як добрий господар, домовлявся з польськими державними та неурядовими структурами про виділення йому коштів на діяльність Спілки поляків України, проводив заходи культурної та освітньої тематики, які популяризували відродження польської мови, історії та культури в нашій державі. Однак, чомусь з 2009 року наші сусіди почали обережніше ставитись до пана Костецького та до його діяльності в цілому. Виявляється, що лідер польської громади до цього часу так і не зміг відзвітувати за отримані кошти. Причиною цьому, як завжди, стала загальнолюдська «хвороба», в результаті якої до рук «хворого» прилипають чужі кошти. Так і згаданий випадок не став виключенням.

Штучно створена заборгованість за оренду приміщення на вул.Гоголівській 23 виникла від необачності чи незнання паном Станіславом елементарних положень законів та міжнародних українсько-польських домовленостей, якими регламентується діяльність зазначеного громадського об’єднання, а можливо це був його заздалегідь підготовлений розрахунок, щоб збільшити розміри фінансування Польщею потреб очолюваного ним об’єднання.

Важко сказати.

Однак, хочу повернутися до питання чому так відбувалося?

Якщо зазирнути до п.4.2 Уставу Спілки поляків України, то виявляється, що голова об’єднання обирається конгресом один раз у три роки. Проте, відсутність його проведення вже майже протягом п’яти років, вказує на не легітимність перебування пана Костецького на посаді голови Спілки, що не дає йому морального та взагалі ніякого права здійснювати будь-яку діяльність від імені зазначеного громадського об’єднання. Проте, наш герой, оцінивши свої сили, вважає, що здатен організувати «гідну роботу» на громадській і політичній ниві. Що ж, час покаже. Головне, щоб люди, які вважають його активним громадським діячем, не були в черговий раз ошукані не тільки з моральної, але й матеріальної сторони та розчаровані діями свого лідера, амбіції якого досить часто суперечать інтересам справи.