Даешь радикально!

Україна, це країна чудес.

Як же без чудес, коли вже без них аж ніяк. Бо, інші засоби вже всі випробувані і зверху і знизу і всяко і аж чотирі рази всіма миздобулами і, навіть, всім підкупольним хором. І щось, як не трудилися, як не старалися, до сьомого поту, а воно, чи то у них годинник на пів-шостого зупинився, чи то, не до упору його накручували, тут трудно сказати, але, так, за двадцять років, нічого путнього і не народилося. Зовсім нічого. Хоча, чекали. І, навіть, дуже. І все сподівалися, та все за пліт виглядали, що, може, кудись заміж продадуть. Та не вдалося. Ні самі не змогли, ні комусь поки ще руки не дійшли. Тільки понадкушували. Україна, вона велика. А вони маленькі. Ну, як тут примостишся. От і не змогли. Але пововтузили добре. Тепер вже іншим прагнуть передати, бо самі вже втомилися. Кажуть, нехай і вони тепер спробують, а то, тільки дивляться та сміються. А для тих, хто в човні, в темі, тобто, то для них вже сто шістьдесят з гаком партій створили, а їм все не так. Нікому вже не довіряють. Вередливими стали, харчами перебирають. Їм даєш, а вони кажуть, що все щось не те. Хоча, звісно, не всі. Залишились і такі, що довіряють. А, може, й самі ще хочуть. Інколи буває. Це, коли з чотирьох разів не розпробували. Тут справа така, що тепер і не розберешся, хто як повинен стояти і в якому положенні розпробовувати. Бо, тепер, кажуть, аби людина була хороша, а позиція та орієнтація не важливі.  То, поговорили, подумали і придумали: Потрібно дати дорогу молодим. Якраз, про це зараз і говорять кругом. Молодь - наша надія і орієнтувати будемо тепер її, ту, що ще не зорієнтована. А тут і очільник не забарився. Люблю, каже, з молоддю попрацювати. Хобі в нього таке, з молоддю орієнтуватися.  І не довго думаючи, бо думає він не довго, щоб не втікли, створив партію. І назвав її - Партія незадовільнених радикалів. Ще одна. Тепер, панове, або тікайте, поки вас не впіймали, або приготуйтеся. Бо він не просто, якийсь там, традиційно-ззадній елтон, а цілий фазоінвертор з біполярним перемиканням. А тут вже не до жартів, бо, як і далі так піде, то наступною буде - Всеукраїнська партія  нетрадиційно об"єднаних еміратів, Папи IV, Рефформатора, - Велика Ламбада. От тоді вже зовсім не смішно стане.
---

Нещодавно Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг відзначав "дискримінацію ЛГБТ-спільноти" (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали і "трансгендери") в країнах-членах організації, особливо лаючи Україну.
Євросоюз вимагає ввести на Україні "шлюби" збоченців, пустити педерастів в школи ("скасування дискримінації при прийомі на роботу осіб нетрадиційної орієнтації"), ввести в вузи і школи "уроки толерантності".

Теодор Адорно (Франуфурт) писав, що всякий гомосексуал - патологічний девіант, який відчуває потребу беззаперечно підкорятися вождю. Можна вказати, що в культових союзах, організаціях, що формують у юнаків потребу підкорятися керівнику, гомосексуальний акт відбувається в формі містичного ритуалу.  Для того, щоб ритуальний гомосексуальний акт мав масовий, організований характер, необхідно звести гомосексуалізм в ранг звичайного нормативного соціального інституту. " Міністр закордонних справ Німеччини одружився на чоловікові Опубліковано 22 вересня 2010 http://www.eg.ru/daily/politics / 21665 / Guido Westerwelle 27 грудня 1961) - німецький політик, з 2001 голова ліберальної політичної партії ВДП. Віце-канцлер та міністр закордонних справ Німеччини з 28 жовтня 2009. 15-й віце-канцлер ФРН 12-й міністр закордонних справ ФРН, 28 жовтня 2009, 48-річний Гуїдо Вестервелле в Бонні одружився з 43-річним Міхаелем Мронцом. Ангела Меркель привітала свого міністра з одруженням. У жовтні 2009 року в інтерв'ю німецькому тижневику Stern Westerwelle зауважив: «якби німецька толерантність стала б прикладом і для інших країн, це зміцнило б нашу зовнішню політику ». Німці не мають нічого проти політиків педерастів.
---

Не кожен ліберал - гомосексуаліст. Але зате кожен гомосексуаліст - ліберал, і затятий адепт Нового світового порядку. Ці "тонкі натури" нещадно борються за владу над більшістю, хочуть для себе квот у вузах, місць у владі.
Євросоюз, у якому за просту критику способу життя содомітів вже почали садити в тюрми, країни ЄС вже фактично прийшли до цієї содомітской диктатури, при якій вони зайняли всі значимі позиції, проводять розтління дітей дегенеративними "освітніми" програмами, йдуть і далі цього - створюють партії педофілів. Швеції в 2005 році священнослужителя посадили у в'язницю за те, що він під час проповіді назвав одностатеві відносини раковою пухлиною на тілі суспільства. І він сидів у в'язниці. У Канаді є державний орган, який штрафує кожну людину, яка публічно критикує одностатеві відносини. Штрафує на тисячу доларів, яку перечисляють до фонду розвитку гомосексуального руху. Це конкретні ознаки гомо-диктатури. І саме цей режим хочуть нав'язати  Україні. Українські організації по боротьбі з ВІЛ / СНІД підтримують гомосексуальний рух. У Карпатах проходив з'їзд у літньому таборі однієї з гомосексуальних організацій України, який фінансується посольством Голландії в Україні, і гроші їм виділялися в рамках програми по боротьбі зі СНІДом. У Києві утворилася аномалія у вигляді «Руху ЛГБТ-християн України», «пастирське служіння» в якому періодично проводить вояжируючий із Польщі місіонер, «преподобний» Шимон Німець. За словами Святослава Шеремета, одного з лідерів «Гей-Форуму Україна» - чисельність українського ЛГБТ-співтовариства становить від 800 тисяч до 1 млн. 200 тис. чоловік. Це значна кількість потенційних виборців. А оскільки збоченці користуються особливою увагою з боку США, ЄС, Ради Європи та ОБСЄ, то, за словами Шеремета, «в підтримку прав ЛГБТ за потребою виступлять ті політичні сили, які сповідують євроінтеграційний курс». Чому вони полізли у владу в Україні. Все почалося зі скасування кримінальної відповідальності.  А ще точніше - з того, що спочатку асоціації психологів і психіатрів в США, потім ВООЗ, просто виключили гомосексуалізм з переліку хвороб і психічних девіацій. Це нонсенс. Це все одно, що шизофренія була хворобою, а потім зібралися психіатри, і під тиском якоїсь політичної чи соціальної кон'юнктури вирішили виключити її зі списку захворювань, тому що їх, шизофреніків, так багато, що вже якось непристойно вважати хворими. Це чисто політичні кроки, на законодавчому рівні, на рівні ВООЗ, які нічим науково не підтверджені. Все це політична доцільність, тиск гомосексуального лобі.

Ліберастична толерастія привела до інтелектуально-морального збочення країни. Педерастія розквітла буйним цвітом в парламенті. Це вони, підори, інтелектуальні збоченці, ублюдки, поправші всі моральні принципи та Божі заповіді, пишуть закони, керують державою і рекламуюють свою педерастію, як сучасний європейський образ життя. Якщо педерасять в парламенті народні вибранці, це ті, кого вибрав народ та довірив творити майбутнє своєї держави, вибрали, як достойніших із найкращих, то педерасять дітей в школах вчителі фізкультури. Бо, якщо можна народному депутату, то чому не можна вчителю. Суспільство, а особливо, нове покоління, не тільки втратило всякі орієтири, а й уявлення про те, що вони можуть існувати. За двадцять років ми здобули велику українську педерастію. Педерастичну Україну, в усіх розуміннях цього визначення.

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/liashkooleh2/a44120