Здається влада знову щось наплутала!

Відкрите звернення до Вадим Колесніченко та Сергія Ківалова.

Деякі законодавці вирішили, що саме законопроекту «Про основи державної мовної політики» нам, громадянам, для повного щастя не вистачає. Ніби російськомовні мешканці, не мають таких прав, як україномовні. Але, що цікаво, те з чим стикається українець кожного дня не залежить від мови на якій він спілкується. Автори законопроекту  напевно здивуються, але вимоги до влади в нас одні.

Не залежно від того - українською, російською, чи мовою інших національних меншин спілкується українець, кожен з нас об’єднанний в прагненні мати право на гідне ставлення з боку держави, незалежно від твого матеріального положення чи статусу.

Ми бажаємо бачити податкову реформу, а не роздутий штат податківців з нерегульованими правами. Бачити «справедливість і лібералізм», а не довжелезні черги для здачі звітності по численним податкам і зборам;

         Ми бажаємо бачити судову реформу,  а не хабарі, навіть за справедливі рішення;

         Ми бажаємо бачити боротьбу з корупцією, а не «прейскуранти» в газетах, з описом вартості тієї чи іншої посади;

         Ми бажаємо бачити Україну в 20 найбільш економічно розвинених країн світу, а не входити в п`ятірку найгірших;

         Ми бажаємо бачити освітню реформу, а не Міністра, що плутає Україну і Росію, м.Шанхай і м.Острог, представників громадських організацій  та молодіжне крило Партії Регіонів;

Ми бажаємо бачити «вигідну гавань для інвестицій з усього світу», а не 145 місце в світі, щодо легкості ведення бізнесу. 

         Ми бажаємо бачити адміністративну реформу, а не показову зміну назв Міністерств зі збереженням чисельності працюючих  службовців;

         Ми бажаємо бачити реформування  медичної галузі,  а не жебраків у білих халатах. Ми сподіваємось на допомогу, а бачимо пусті шафи з ліками. Ми чуємо про професіоналізм владної команди, а хворі на діабет, туберкульоз, СНІД, епілепсію не бачать безкоштовних рецептів на ліки, з початку 2010 року;

         Ми бажаємо бачити, що  армія – це не клоуни для параду, не «лавочка»  розпродажу радянської зброї та боєприпасів, а гордість і гарантія безпеки України;

         Ми бажаємо бачити, що пенсія – це дійсно гарантія заслуженого відпочинку, а не вирок від держави; 

         Ми бажаємо бачити Президента, Уряд, парламент і місцеві органи влади, що ПРАЦЮЮТЬ у країні як єдиний механізм, а не зацмаються  політичними спекуляціями на історії, мовні та етнокультурних питаннях.

 Займіться справою,  а не язиком!