Відкритість та прозорість по-«регіональному»

Як відомо, Президент України бере участь у засіданні 66-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. На зібрані, поміж іншого, було обговорено програму «Відкритий уряд», яку ініціювали президенти США та Бразилії.

Головна мета цієї програми – ліквідація бюрократичних процедур, боротьба з корупцією, зближення людей із владою. У своєму виступі, Віктор Янукович заявив, що українська влада повинна бути максимально відкритою та прозорою і, що українці на цьому шляху домоглися вагомих результатів. Ідея сама по собі цікава та як ніколи актуальна для українського суспільства.

Натомість в Україні… програма «Відкритий уряд» реалізується дещо по-іншому, ніж це задекларував Президент на міжнародному рівні. Ось декілька штрихів цієї «відкритості»:

Раз «відкритість»

Днями воїни-афганці та ветерани війни пікетували Верховну Раду України із вимогою не приймати законопроект № 9127 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що в перехідних положеннях передбачає обмеження або скасування пільг більше ніж для 36 категорій громадян: чорнобильців всіх категорій, воїнів-афганців, медиків і фармацевтів, шахтарів, дітей війни, інвалідів, пожежників, ветеранів праці та багатьох інших. Та, навіть, уже в проекті Державного бюджету на 2012 рік відсутня стаття щодо фінансування пільг вказаним групам людей.

Ось де вона, наша «відкритість та прозорість», в завуальованій назві документа. Якщо влада робить «успішні кроки на шляху відкритості і прозорості своєї діяльності», то слід і документи називати відповідно до їхнього змісту. Наприклад, це мало звучати б так «Закон України «Про перевід в ручний режим регулювання економіки країни» і в дужках пояснення «щодо скорочення матеріальних компенсацій окремим категоріям громадян». Це ніяк не означає, що пікетуючих вийшло б менше. Набагато більше, звичайно. Але ж влада прозора і обіцяла «почути кожного». А слухати не хоче.

Два «відкритість»

Цього ж дня на офіційному веб-порталі Київської міської влади з’явилося повідомлення про оприлюднення регуляторного акта під назвою «Положення про порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, кіно- та телезйомок у місті Києві». Цим документом, зокрема, встановлюється, що «масові заходи поблизу будинків, в яких розміщені державні органи влади та органи місцевого самоврядування, можуть проводитися на відстані від них не менш як 100 метрів». Пропозиції можуть внести всі охочі протягом місяця з дня його опублікування для обговорення. Теж тенденція до відкритості. Нічого не скажеш.

Відкритість влади залежить здебільшого від двох чинників: специфіки управління країною та активності громадянського суспільства. На жаль, з недавніх пір в Україні управління з бодай трохи децентралізованого повернулося знову до механізму одноосібного прийняття рішень, що вже не викликає жодних сумнівів. Але цього виявилося замало. Сьогодні «відкрита та прозора» влада намагається приборкати під себе ще й паростки громадянського суспільства. Примусити його прокидатись за свистком, ходити на стометровій відстані від «максимально відкритих» будівель із державними службовцями та, навіть, мислити в одному напрямку. Будь-яке інакодумство, звичайно, вважатиметься злочином проти «прозорого» режиму.

Ми закликаємо українців не піддаватися на провокації та не ходити на прив’язі в представників владної верхівки, слова яких кардинально розбігаються із їхніми вчинками. Досить обманювати народ. Ми стверджуємо, що чим більше влада закривається в собі, тим більше показує свою слабкість та неспроможність вирішити проблеми, що виникають у суспільстві. Складається враження, що влада діє за формулою «нам би день простояти та ніч протриматись». Наближається час змін. Ми віримо в нездоланний український народ і в те, що об’єднавшись навколо єдиної мети, здійснимо гідний опір загрозі диктатури, що нависла над Україною.

Слава Україні!