Не про бабине літо

Закінчувався 2011 рік... Записки на полях

З яким би задоволенням написала про те, що прогнози обіцяють ще тепло в Україні. Про те, як люблю київське бабине літо, жовте листя у парках... Про те, що не вважаю моветоном говорити про таку погоду, про яку хтось вірші вмів складати...

Напишу про інше... Пам"ятаю, як мене прибила новина про те, що в Києві стріляли в центрі міста по автомобілю журналістки одного телеканалу, потім інша історія, але знову з авто, і знову стрілянина в центрі - біля філармонії ... Ні, я не настільки вразлива людина, і не ношу рожеві окуляри років з 14... Просто стало страшно.

Повертаються буремні 90-ті? Чи і 90-ті видаватимуться тепер якимсь курортом?

Потім побиття фотокора одного зі світових агентств... Потім ПростоПринт... Потім студенти на Михайлівський... Потім Одеса, вбиті міліціонери, заручники, вбиті кілери... І це все - якісь останні 2-3 місяці...  

А ще - напівпошепки оповіді про те, як забирають у Києві бізнес  ті, кому таки хочеться прокричати: "СПЖ"...

А ще, звісно - справи Луценка і Тимошенко...

До чого це все приведе нас у підсумку? Українці народ терплячий... часом занадто...

Краще, напевно, все ж було б про бабине літо...